Юридичні послуги із захисту честі та гідності

Основні принципи у справах про захист честі, гідності та ділової репутації

1. Оціночні судження не є фактами, а тому не можуть спростовуватись.
2. Оціночні судження можуть бути як позитивними, так і негативними за своєю природою, ніхто не може бути залучений за висловлювання оціночних суджень.
3. Негативна інформація не є автоматично недостовірною, тому не породжує обов’язки в її спростуванні або доведенні зворотного.
4. Критика публічної особи, навіть перебільшена, не є поширенням недостовірної інформації.
5. Межа припустимої критики щодо такої публічної особи, як наприклад політик, блогер, або іншої особи, яка відіграє значну роль у галузі економіки, мистецтва, соціальної сфери, спорту – ширша, ніж щодо приватної особи. На відміну від останнього перший неминуче і свідомо йде на те, щоб усі його слова та вчинки були об’єктом пильної уваги з боку журналістів та широкої громадськості, тому має виявляти велику толерантність.

Оціночні судження або фактичні твердження

Закон України про інформацію, у статті 47 говорить нам, що оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, що не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, які не можуть бути витлумачені як фактичні дані, що містять, враховуючи характер використання мовних засобів, зокрема, вживання гіпербол, алегорій, сатири. Також оціночні судження не підлягають спростуванню та підтвердженню їх правдивості.

У свою чергу, фактичне твердження – це логічне побудова та виклад певного факту чи групи фактів.

Факт – це явище об’єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, що склалися в певному місці та часі за певних умов.

На перший погляд, усе зрозуміло, однак у судових дебатах, питання чи є твердження оцінним – стає чи не головним предметом обговорення.

Дуже часто, з метою доказу того, що інформацію викладено у форматі фактичного, а не оцінного судження, заявники звертаються до експерта лінгвіста, який проводить синематико-текстуальну експертизу, основним завданням якої є зрозуміти в якій формі подана інформація. До речі, вартість такої експертизи не дешева, її ціна залежить від кількості питань, поставлених перед експертом, але, як показує досвід, середня вартість становить близько 15 000 гривень.

Якщо сторони не звернулися до експерта, суд оцінюватиме інформацію самостійно, ґрунтуючись на внутрішніх упередженнях.

До кого пред’являється позов у справах про захист честі та гідності

Відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична чи юридична особа, яка розповсюдила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.

При цьому належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, тобто особи яких позивач має встановити та вказати у позовній заяві.

Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особистість та/або місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація анонімна та доступ до сайту вільний, належним відповідачем є власник веб-сайту, на якому розміщено вказаний інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови поширення недостовірної інформації.

Дані про власника веб-сайту можуть бути витребовані відповідно у адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегменту Інтернету.

При цьому дані про власника веб-сайту можна також отримати безкоштовно (або майже безкоштовно) за допомогою сервісів WHOIS. Для цього достатньо набрати в пошуковому запиті WHOIS, а вже в самому сервісі ввести назву сайту, що цікавить.

Підхід до доведення

Як правило, у судовому порядку підлягає доведенню два ключові моменти:

• 1

  Чи є спірна недостовірною або такою, що ганьбить честь, гідність або ділову репутацію.

  Як правило, поширену інформацію суд оцінює самостійно, бо для цього не потрібні спеціальні (експертні) знання. Однак іноді суду «допомагають» сторони, коли замовляють експертний висновок.

  Хоча, на нашу думку, у проведенні експертного дослідження немає жодного сенсу, а висновок завжди буде підтримувати сторону замовника, проте це стає серйозним аргументом у суді.

  Тому, якщо одна із сторін замовила висновок експертизи, який за підсумком підтримує її сторону, другій стороні слід вчинити також, або діяти на свій страх і ризик, аргументуючи чому суд має цей висновок відхилити.

  >

• 2

  Чи дійсно відповідач фіз або юр особа) поширили недостовірну інформацію.

  Цей факт доводиться залежно від того, де була поширена інформація:

  • свідченнями свідків, якщо інформація була поширена усно;
  • фотографіями, якщо це мітинг, пікет або інформація розміщена на білборді;
  • скриншотами, витягами із сервісу «WHOIS», а в ідеалі – висновком комп’ютерного експерта.