Захищені інтереси клієнта в складній справі про розподіл майна подружжя

Законодавство України містить презумпцію спільності прав на майно, яке подружжя (а також пари, які живуть однією сім’єю без реєстрації шлюбу) нажили за час спільного проживання.

Однак, від цієї презумпції судова практика напрацювала ряд відступів, внаслідок яких навіть придбане в шлюбі майно залишається особистою власністю одного з подружжя. Наприклад, якщо майно придбано за рахунок особистих коштів одного з подружжя.

Одночасно, навіть особисте майно одного з подружжя може бути визнано спільним, якщо в шлюбі його вартість істотно збільшилася за рахунок вкладень сім’ї. І навіть при особистому майні потрібно враховувати загальні витрати на його обслуговування.

А також враховувати борги одного з подружжя, зроблені в інтересах сім’ї.

У підсумку, при наявності значної кількості майна подружжя, умілих адвокатів і часу на підготовку, суперечка про поділ майна подружжя перетворюється в клубок протиріч і різних юридичних тлумачень правоти клієнта.

У цій справі ми супроводили спір, який тривав близько півтора року, і в якому колишня дружина просила визнати за нею право на половину нерухомого майна у вигляді 2 квартир; нежитлового приміщення, об’єднаного з двох квартир, компенсацію половини вартості автомобіля оформленого на чоловіка. Загальна вартість майнових «претензій» склала 1 100 000 грн.

При цьому компенсувати половину вартості автомобіля, який знаходився в розпорядженні дружини, і був проданий, вона за потрібне не вважала.

У відгуку на позов ми визнали його в частині розділу одній з квартир, і частини розміру компенсації половини вартості автомобіля, однак заперечували проти інших вимог. Також нами було подано зустрічний позов про компенсацію половини вартості автомобіля, який знаходився в розпорядженні дружини.

Судові засідання тривали півтора року, і сторона позивача навіть змінила адвоката і подала уточнений позов, в якому просила визнати недійсними договори дарування нерухомості, укладені в період шлюбу. В обгрунтування своєї позиції сторона позивача посилалась і на проживання однією сім’єю без укладення шлюбу, і на надання фінансової допомоги батьками, і на збільшення вартості квартири внаслідок ремонту, і на психологічний тиск (надавши навіть висновок психолога громадської організації, який вважав себе експертом і безапеляційно стверджував про безсумнівні ознаки «абьюзівного поведінки» чоловіка, жодного разу з ним не спілкувався, і встановивши все зі слів дружини).

У свою чергу наші адвокати по кожній позиції позивача посилалися на правові позиції Верховного суду, згідно яких вимоги позивача були необгрунтовані. У документах по суті справи, а також численних письмових поясненнях, ми показували необґрунтованість доказів, наданих позивачем.

Також в справі було допитано 8 свідків з обох сторін судового процесу.

Як підсумок слухання, суд задовольнив позов частково, визнавши за позивачем право на 1 \ 2 частину спільно нажитої квартири (що ми не заперечували з самого початку) і на 1 \ 2 частину автомобіля відповідача (ми були згодні з такою позицією лише частково, і просили суд зменшити суму компенсації на: 135 000, в чому суд з нами не погодився). В інших вимоги позивача було відмовлено.

Наш зустрічний позов був задоволений в повному обсязі.

Таким чином, з урахуванням первинних вимог позивача на суму 1 100 000 грн., Йому було відмовлено на 87%.

При цьому, наш клієнт компенсував практично всі понесені ним на нашу роботу витрати. Так, після закінчення справи нами було подано заяву про компенсацію судових витрат на професійну правову допомогу і суд ухвалив додаткове рішення, яким стягнув понад 18000 грн. витрат.

Як бачите, поділ майна подружжя це не завжди проста судова процедура.

01.10.2021

У Вас є питання або Ви готові домовитися про зустріч?

Ви можете задати питання через форму на сайті або зв'язатися з нами будь-яким зручним для Вас способом