Стягнуто санкції з Української залізниці за порушення договору

Порушення великими державними замовниками умов договорів перестало бути чимось незвичайним.

Будь-який підприємець, який працював із такими контрагентами як залізниця, АЕС, державні заводи, знає стандартну схему «співробітництва»:

• спочатку укладається договір з жорсткими термінами та мінімальною передоплатою;
• остаточна оплата за договором прив’язується до множини відкладених подій;
• незважаючи на їх настання, оплата так і не відбувається;
• коли підприємець втомлюється чекати та звертається до суду, відповідач або пропонує укласти мирову угоду та відмовитися від санкцій; або посилається на своє складне становище та важливість для економіки та просить суд зменшити обсяг санкцій.

Не винятком став і цей кейс.

Після того, як наш клієнт втомився чекати на оплату у розмірі близько мільйона гривень, з нашою допомогою він звернувся до суду. Поки суд проводив підготовчі процедури у справі, відповідач одразу вийшов із пропозицією сплатити заборгованість у добровільному порядку, але з розстрочкою на кілька місяців. І наш клієнт погодився.

Здавалося б тут і кінець судовій суперечці. Але, погодившись на розстрочку основної суми боргу, наш клієнт нічого не узгоджував щодо наявних на момент прострочення втрат, передбачених ст. 625 ЦК України – а саме 3% річних та втрат від інфляції.

Відповідно, у суді ми продовжували наполягати на стягненні цих сум. Відповідач же вважав, що якщо досягнуто домовленості щодо основної суми боргу, то немає підстав стягувати компенсаційні суми.

Проте суд погодився з нашими доводами про те, що механізм ст. 625 ЦК України має саме компенсаційну функцію та порушення строку оплати очевидне. Отже, новація основного боргу не веде до неможливості стягнення цих сум.

Таким чином, судом було стягнуто близько 140 000 грн. санкцій порушення договору.

Справа в судовому реєстрі – тут .

10.02.2023