Стягнення боргу з «підсанкційної» компанії у судовому порядку

Суть справи

У даній господарській суперечці наша компанія на користь клієнта звернулася до суду з вимогою стягнути з контрагента — Сумського заводу насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш» — заборгованість за поставлений товар. За договором поставки постачальник передав товар у розмірі 157 394 грн 15 коп., але відповідач не сплатив його у встановлений термін. Крім суми боргу, ми також зажадали відшкодувати інфляційні втрати, відсотки за прострочення та судові витрати.

Противник у справі посилався на складнощі, що виникли в період воєнних дій, та на форс-мажорні обставини, які нібито перешкоджали виконанню зобов’язання (запровадження санкцій щодо заводу). Однак, ці аргументи не вплинули на позицію суду.

Як розвивався процес

Справа розглядалася у порядку спрощеного господарського судочинства. Суд вивчив матеріали справи, договір постачання, акти постачання та накладні, що підтверджують факт передачі товару, та відгук на позов від контрагента.

Ключовим моментом стало підтвердження факту поставки та неплатежу: документи, оформлені сторонами, незмінно вказували, що товар було поставлено та прийнято, але не сплачено у строк. Відповідач не надав доказів оплати та не зміг підтвердити наявність підстав для звільнення від відповідальності.

Суд обґрунтував висновки посиланнями на норми Цивільного кодексу України, зокрема норми про належне виконання зобов’язань, наслідки прострочення та відповідальності за порушення строків виконання грошових зобов’язань.

Рішення суду

Господарський суд Сумської області задовольнив позов повністю та зобов’язав відповідача виплатити:

• заборгованість за поставлений товар –  157 394 грн 15 коп. ,
• 3% річних  за період прострочення –  16 998 грн 57 коп. ,
• інфляційні втрати  –  74483 грн 86 коп. ,
• судовий збір –  2 986 грн 52 коп. ,
• витрати на професійну правову допомогу –  7 000 грн 00 коп. .

Таким чином, загальний стягнений обсяг перевищив  248 000 грн ., що стало зрозумілим комерційним результатом для клієнта.

Чому суд відхилив докази про форс-мажору

Суд докладно розглянув аргументи відповідача про те, що воєнний період та зміни в економічному середовищі завадили виконанню зобов’язань. Однак за правовою позицією, підтвердженою практикою Верховного Суду, форс-мажор звільняє від відповідальності виключно за акцесорними зобов’язаннями — тими, що випливають із основного зобов’язання, таким як інфляційні втрати та відсотки за прострочення. Ці зобов’язання існують за основним і поділяють його долю. Але навіть у цьому випадку наявність форс-мажору відповідачем не підтверджено.

Суд дійшов висновку, що відсутність провини боржника у порушенні термінів виконання не звільняє його від обов’язку компенсувати економічні наслідки прострочення, оскільки такі умови прямо передбачені законодавством та договором.

Що важливо для бізнесу

Цей кейс підкреслює кілька практичних моментів:

• важливо мати точні договірні умови щодо оплати та постачання;
• документи з постачання повинні бути правильно оформлені та підписані контрагентом;
• стягнення нарахованих відсотків та інфляції може бути успішним, навіть якщо контрагент посилається на складні зовнішні обставини.

Справа в судовому реєстрі – тут .

16.01.2026