Суд зобов’язав виконавчу службу врахувати добровільно сплачені аліменти

Однією з особливостей стягнення аліментів в Україні є те, що саме боржник має дбати про те, щоби довести, що він їх платив. І якщо він сподівається на порядність одержувача аліментів, а потім стикається зі зворотним, то довести щось дуже складно.

Для розуміння ситуації Ви повинні знати, що аліменти нараховуються з дати звернення до суду і до повноліття дитини незалежно від того, коли одержувач аліментів звернувся до виконавчої служби за примусовим стягненням.

На практиці це означає, що якщо до суду за стягненням аліментів звернулися, наприклад, 01.01.2010 року, а до виконавчої служби лише 01.01.2023 року (і не важливо, які були причини — аліменти платилися добровільно, були не потрібні, інше…) — то боржник зобов’язаний буде довести, що всі 13 років він платив аліменти, інакше він матиме борг за всі 13 років.

У нашому кейсі, наш клієнт, військовослужбовець, після початку повномасштабної війни, добровільно відправляв на карту своїй колишній дружині кошти (стягнення з карт у той період було заборонено, і в звичайному порядку виконавча служба списати гроші з грошового забезпечення солдата не могла). Загалом за 2022 рік наш клієнт перерахував понад 139 000 грн.

Однак, у призначенні платежу він не вказав слово «аліменти», що і стало приводом для відмови виконавчої служби врахувати дані суми як оплати за аліментами, незважаючи на наше звернення.

Відповідно, ми звернулися до суду зі скаргою на виконавця та просили зобов’язати його перерахувати заборгованість та врахувати суми добровільно сплачених аліментів.

У суді одержувачка аліментів через свого адвоката не заперечувала, що отримала зазначені суми, проте вважала, що це не аліменти, а додаткові витрати на дитину (проте в чому вони полягають пояснити не змогла).

Відповідно, суд погодився з нами, що інших правових підстав виплачувати гроші у нашого клієнта, крім аліментів, не було — і задовольнив нашу скаргу.

Справа в судовому реєстрі – тут .

29.03.2024