Стягнення аліментів на дітей через суд в Запоріжжі

Кожному з нас не раз доводилося чути про таке поняття, як «аліменти», а деяким і стикатися з ним внаслідок сімейних негараздів. На практиці найбільш поширена сплата (стягнення) аліментів на неповнолітніх дітей. На жаль, сімейні проблеми співробітників часто не обходять і роботодавця. Тому тема аліментів актуальна не тільки для їх платників і одержувачів, а й для підприємств, що утримують та виплачують аліменти. Про особливості справляння аліментів на дітей, а також про їх обліку піде мова в даній статті.

Також, ви завжди можете звернутися в нашу компанію за допомогою адвоката в справах про стягнення аліментів .

ПРАВО НА АЛІМЕНТИ

Відповідно до ч. 1 ст. 180 СКУ батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Питання про виконання цього обов’язку виникає найчастіше в разі, якщо один з батьків проживає окремо від дитини. У такій ситуації виконувати обов’язки, передбачені СКУ, один з батьків може шляхом участі в утриманні дитини в натуральній або в грошовій формі.

Поняття «аліменти» має на увазі під собою грошову форму участі в утриманні дитини. Тепер докладніше про те, хто має право на «дитячі» аліменти. Згідно ст. 6 СКУ статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. При цьому повноліттям вважається досягнення особою 18 років, а значить, право на отримання аліментів втрачається після досягнення дитиною 18 років.

Нагадаємо, що відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦКУ особа, яка досягла повноліття, має повної цивільної дієздатності.

Разом з тим ЦКУ передбачено випадки, коли повна цивільна дієздатність надається особі до досягнення вісімнадцятирічного віку, а саме:

1) у разі реєстрації шлюбу з моменту такої реєстрації (ч. 2 ст. 34 ЦКУ);
2) якщо фізична особа досягла 16 років і працює за трудовим договором (ч. 1 ст. 35 ЦКУ);
3) якщо неповнолітня особа записана матір’ю або батьком дитини (ч. 1 ст. 35 ЦКУ);
4) якщо фізична особа досягла 16 років і бажає займатися підприємницькою діяльністю з моменту державної реєстрації як підприємця, яка здійснюється за наявності письмової згоди на це батьків (усиновлювачів), піклувальників або органу опіки та піклування (ч. 3 ст. 35 ЦКУ).

У зв’язку з цим виникає питання: чи не втрачають чи особи, які отримували повну цивільну дієздатність до досягнення повноліття, право на утримання від батьків? Частково відповідь на це питання дав Пленум ВСУ, вказавши в п. 15 постанови № 3, що обов’язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття не припиняється в разі вступу дитини в шлюб. На нашу думку, такий обов’язок не повинна припинятися і в тому випадку, якщо неповнолітня дитина стає матір’ю або батьком.

Про інші випадки отримання повної цивільної дієздатності, зазначених вище, в постанові № 3 нічого не сказано. Тому не зовсім ясно, чи є одруження неповнолітнім тільки винятком з правила або, навпаки, отримання особою повної цивільної дієздатності і в інших випадках не позбавляє права на аліменти.

При певних обставинах батьки зобов’язані утримувати повнолітніх дітей.

По-перше, такий обов’язок виникає, якщо повнолітні дочка чи син, які потребують матеріальної допомоги, є непрацездатними за умови, що батьки можуть надати таку допомогу (ч. 1 ст. 198 СКУ).

По-друге, якщо повнолітні діти продовжують навчання і у зв’язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов’язані утримувати їх до досягнення 23 років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі закінчення навчання.

Аліменти на неповнолітню дитину виплачуються того з батьків, з ким проживає дитина. Якщо дитина міститься в державному або комунальному закладі охорони здоров’я, навчальному або іншому дитячому закладі, аліменти продовжують сплачуватися одним з батьків на користь іншого, з яким проживала дитина, за умови, що вони використовуються за цільовим призначенням. Контроль за цільовим використанням аліментів здійснює орган опіки та піклування (ч. 7 ст. 186 СКУ).

Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів на повнолітнього дитини до 23 років має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Відзначимо, що стягнення за рішенням суду аліментів на дитину з особи, яка записана батьком або матір’ю, не перешкоджає зверненню до суду з позовом про виключення відомостей про них як про батька (матір) з актового запису про народження цієї дитини (ст. 140 СКУ).

СПОСОБИ СПЛАТИ АЛІМЕНТІВ

Найбільш оптимальним варіантом визначення способу виконання батьками обов’язку утримувати дитину є домовленість між ними. Так, батьки можуть укласти договір про сплату аліментів на дитину на підставі ч. 1 ст. 189 СКУ. У договорі визначаються розмір та строки виплати аліментів. Розмір аліментів сторони визначають за домовленістю сторін, але він не може бути меншим від розміру, передбаченого в ч. 2 ст. 182 СКУ (30% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку). Умови договору не можуть порушувати права дитини, встановлені СКУ.

Договір укладається в письмовій формі і підлягає нотаріаль- ному посвідченню.

Якщо платник аліментів не буде виконувати своїх зобов’язань за укладеним договором, аліменти стягують не за рішенням суду, а на підставі виконавчого напису нотаріуса органом державної виконавчої служби (п. 16 постанови № 3).

Якщо між батьками дитини відсутній домовленість про сплату аліментів на дитину, той з них, з ким проживає дитина, має право звернутися з відповідним позовом до суду. У цьому випадку сплата аліментів буде здійснюватися за рішенням суду.

Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня подання позову. Виходить, що на день винесення судового рішення у відповідача вже буде заборгованість по сплаті аліментів. Наприклад, якщо рішення суду, яким задоволено вимоги про стягнення аліментів на дитину, прийнято 29.02.2008 р за позовом, який був поданий 21.01.2008 р, вважається, що обов’язок сплачувати аліменти в розмірі, визначеному судом, виникла з 21.01.2008 м Це означає, що той з батьків, на якого покладено цей обов’язок, повинен спочатку сплатити аліменти за період, протягом якого розглядалася справа, а потім здійснюється сплата аліментів за наступні періоди.

Відзначимо, що за рішенням суду можуть бути присуджені аліменти і за період, що передує подачі позову про стягнення аліментів, але не більше ніж за три роки, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх отримати в зв’язку з його ухиленням від сплати.

Підставою для утримання аліментів в даному випадку є виконавчий лист, виданий судом. У виконавчому листі зазначаються причина, порядок і розмір відрахувань із заробітної плати працівника. Лист надсилається державним виконавцем за місцем роботи платника аліментів і є обов’язковим для виконання на всій території України.

Якщо боржник змінить місце роботи, підприємство, яке отримало виконавчий документ, має повернути його не пізніш триденного терміну державному виконавцю з відміткою про нове місце роботи (якщо воно відоме).

Крім цього, необхідно повідомити про проведені стягнення платежів за виконавчими документами.

У разі якщо стягнення аліментів з доходу платника за виконавчим листом неможливо протягом трьох місяців поспіль з тієї причини, що він не працює і не отримує дохід, таке стягнення звертається на майно боржника.

До втручання виконавчої служби справа може не дійти, якщо платник аліментів буде добровільно виконувати рішення суду. Одним із способів добровільного виконання судового рішення може бути подача заяви за місцем роботи про вирахування з його заробітної плати аліментів на дитину. Можливість подачі заяви передбачена ст. 187 СКУ.

У заяві повинна міститися наступна інформація:

– Прізвище, ім’я та по батькові платника аліментів;
– Прізвище, ім’я та по батькові одержувача аліментів;
– Місце проживання одержувача аліментів;
– Відомості про дитину, на якого сплачуються аліменти (ім’я, дата народження);
– Розмір аліментів;
– Термін, протягом якого повинні утримуватися аліменти.

На підставі заяви працівника аліменти повинні удержівать- ся не пізніш триденного строку з дня, встановленого для виплати заробітної плати. Термін для виплати заробітної плати, як правило, встановлюється в колективному договорі. У разі нерегулярної виплати заробітної плати триденний термін відраховується від дати, встановленої для виплати заробітної плати.

Звертаємо увагу: згідно з ч. 3 ст. 187 СКУ на підставі заяви аліменти можуть бути утримані і в тому випадку, якщо загальна сума, що підлягає утриманню згідно із заявою та виконавчим документам, перевищує половину заробітної плати, а також якщо з працівника вже стягуються аліменти на іншу дитину.

Звертаємо увагу, що в разі, коли сплата аліментів проводиться добровільно, платник аліментів може відкликати заяву.

Відзначимо, що порядок стягнення аліментів з осіб, які виїжджають за кордон на постійне місце проживання, визначено в ч. 4-7 ст. 181 СКУ. У разі виїзду одного з батьків, який зобов’язаний сплачувати аліменти, за кордон на постійне проживання у державу, з якою Україна не має договору про надання правової допомоги, аліменти стягуються відповідно до Порядку стягнення аліментів на дитину (дітей) у разі виїзду одного з батьків для постійного проживання в іноземній державі, з якою не укладено договір про надання правової допомоги, затвердженим постановою КМУ від 19.08.2002 р № 1203.

З 19.10.2006 р для України набула чинності Конвенція про стягнення аліментів за кордоном від 20.06.56 р відповідно до Закону України від 20.07.2006 р № 15-V. З метою забезпечення застосування зазначеної Конвенції була розроблена Інструкція № 121/5, в якій визначені: порядок звернення із заявою про стягнення аліментів з відповідача, який проживає за кордоном, порядок звернення із заявою про визнання і виконання рішення суду України про стягнення аліментів на території іншої держави та ін. Країни, які є учасницями Конвенції, зазначені в п. 3 Інструкції № 121/5.

Якщо місце проживання батьків невідоме або вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати дитину, дитині призначається тимчасова державна допомога, яка не може бути менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Виплата тимчасової державної допомоги здійснюється відповідно до Порядку призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, затвердженого постановою КМУ від 22.02.2006 р № 189. Суми наданої дитині тимчасової державної допомоги підлягають стягненню з платника аліментів до Державного бюджету в судовому порядку.

РОЗМІР аЛІМЕНТІВ

При визначенні розміру аліментів суд враховує наступні обставини (ч. 1 ст. 182 СКУ):

– Стан здоров’я та матеріальне становище дитини;
– Стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів;
– Наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
– Інші обставини, що мають істотне значення.

За рішенням суду аліменти призначаються:

– У вигляді частини від доходу батька (матір) дитини (ст. 183 СКУ);
— в твердой сумме (ст. 184 СКУ).

У разі якщо аліменти стягуються на двох і більше дітей, суд призначає аліменти у вигляді єдиної частини від заробітної плати (доходу) платника аліментів, яка повинна стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням частки, яка припадає на дитину, яка досягла повноліття.

Розмір аліментів у твердій грошовій сумі суд призначає за заявою платника або одержувача аліментів, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину становить не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч. 2 ст. 182 СКУ).

Якщо розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, менше мінімального розміру, то дитині призначається відповідно до закону державна допомога в розмірі різниці між визначеним судом розміром аліментів і 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч. 3 ст. 184 СКУ, п. 26 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2001 р № 1751, постанова ВАСУ від 07.02.2006 р). Слід мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду раніше прийнятих судових рішень про їх стягнення (п. 17 постанови № 3). У разі якщо змінюється розмір прожиткового мінімуму і виникає необхідність провести перерахунок аліментів, потрібно звертатися до державної виконавчої служби, так як вона здійснює розгляд подібних заяв.

На підставі ч. 1 ст. 192 СКУ за рішенням суду розмір аліментів, визначений за домовленістю між батьками або за рішенням суду, може бути змінений (зменшений або збільшений) за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров’я когось із них.

При виникненні особливих обставин (розвиток здібностей дитини, його хвороба, каліцтво тощо) той з батьків, з якого стягуються аліменти на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов’язані брати участь у додаткових витратах на дитину (ч. 1 ст. 185 СКУ). Розмір участі в додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

СТЯГНЕННЯ АЛІМЕНТІВ І ЗАБОРГОВАНОСТІ ІЗ НИХ

Якщо питання про обов’язок сплачувати аліменти та їх розмір був вирішений в судовому порядку, після вступу в силу рішення суду позивач може отримати виконавчий лист для подальшого пред’явлення до виконавчої служби. У разі якщо відповідач добровільно не виконує рішення суду, аліменти стягуються виконавчою службою в примусовому порядку. При цьому слід мати на увазі, що надати виконавчий лист до виконавчої служби позивач може протягом трьох років.

Згідно ч. 1 ст. 194 СКУ аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більше ніж за три роки. У разі якщо за виконавчим листом, пред’явленим до виконання, аліменти не утримувалися в зв’язку з розшуком платника аліментів або у зв’язку з його перебуванням за кордоном, вони сплачуються за весь минулий час.

Якщо виникла заборгованість по аліментах (в силу невиконання договору, укладеного між батьками, в зв’язку з виникненням спору про розмір аліментів, стягнення аліментів не проводилося з тих чи інших причин), вона стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття, а якщо дитина продовжує навчання і потребує в матеріальній підтримці – до досягнення нею двадцяти трьох років.

Розмір заборгованості по аліментах розраховується державним виконавцем, а у разі спору – судом.

Судом може бути прийнято рішення про звільнення платника аліментів від обов’язку сплати заборгованості, якщо буде встановлено, що вона виникла внаслідок непред’явлення без поважної причини виконавчого листа до виконання особою, на ін- Тереса якої присуджено аліменти.

Якщо заборгованість виникла в зв’язку з важкою хворобою платника або з іншої причини, яка має суттєве значення, суд може звільнити боржника від сплати заборгованості повністю або частково за його позовом.

Крім повного або часткового звільнення платника аліментів від сплати заборгованості, суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

ПРИПИНЕННЯ ПРАВА НА АЛІМЕНТИ

Згідно ст. 188 СКУ за рішенням суду батьки можуть бути звільнені від обов’язку утримувати дитину, якщо дохід дитини набагато перевищує дохід кожного з них і забезпечує повністю її потреби. Якщо дитина перестала отримувати дохід або її дохід зменшився, заінтересована особа має право звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів.

Крім того, згідно зі ст. 190 СКУ той з батьків, з ким проживає дитина, і той із батьків, хто проживає окремо від неї, з дозволу органу опіки та піклування може укласти договір про припинення права на аліменти для дитини у зв’язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок , квартиру, земельну ділянку тощо). Зазначений договір підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

У разі якщо дитина досягла чотирнадцяти років, він бере участь в укладенні цього договору.

Право власності на нерухоме майно, вказане в договорі, набуває безпосередньо дитина або дитина і той із батьків, який проживає з ним, на праві спільної часткової власності.

Якщо між батьками укладається договір про припинення права на аліменти для дитини у зв’язку з передачею права власності на нерухоме майно, той з батьків, з ким проживає дитина, зобов’язується самостійно її утримувати.

ВИПЛАТА ТА ОПОДАТКУВАННЯ аліментів

Підприємство може здійснювати виплату утриманих із заробітної плати працівника аліментів безпосередньо одержувачам:

– Через касу;
– Через поштове відділення зв’язку;
– На спеціальні рахунки.

Виплата аліментів через касу підприємства здійснюється на підставі наданого паспорта особи, що одержує аліменти, або за дорученням одержувача аліментів.

Право на отримання аліментів мають:

– Особа, зазначена у виконавчому листі, якщо аліменти утримуються за виконавчим листом;
– Особа, зазначена в заяві, якщо утримання аліментів проводиться на добровільних засадах.

Виплата аліментів через поштове відділення зв’язку. Відповідно до п. 14 постанови № 146 витрати на доставку грошових переказів, утриманих аліментів через відділення зв’язку здійснюються за рахунок платника аліментів.

Тарифи на поштові перекази затверджені наказом УДППЗ «Укрпошта» від 11.10.2007 р № 390. Виплата аліментів на спеціальні рахунки. Підприємство має перераховувати аліменти на спеціальні рахунки в наступних випадках:

– На депозитний рахунок відповідного органу державної виконавчої служби, якщо платник аліментів є боржником (ст. 44’1 Закону № 606);
– За рішенням суду на спеціальний рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України (ч. 3 ст. 193 СКУ).

Оскільки підприємство фактично виробляє не тільки утримання, а й виплату аліментів, які є доходом одержувачів аліментів, закономірно виникає питання про їх оподаткування.

Внесками до фондів соціального страхування аліменти не обкладаються, оскільки вони не включаються до фонду оплати праці найманих працівників.

Сума аліментів підлягає відображенню в Податковому розрахунку за формою № 1 ДФ як дохід одержувача аліментів з ознакою доходу «29». Тому одержувач аліментів має надати на підприємство копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера.

Що стосується аліментів, отриманих від нерезидента, то вони розцінюються як іноземний дохід одержувача аліментів з відповідним оподаткуванням. Одержувач аліментів від нерезидентів та повинен включити суму аліментів до загального річного оподатковуваного доходу та відобразити у річній декларації про доходи.

Підприємствам, які несвоєчасно виплачують заробітну плату, слід мати на увазі, що при перерахуванні аліментів в термін, встановлений у виконавчому листі, необхідно одночасно з перерахуванням (виплатою) аліментів перерахувати податок з доходів та внески до соціальних фондів, оскільки перерахування (виплата) аліментів одержувачу в даному випадку розцінюється як часткова виплата заробітної плати.

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА НАРАХУВАННЯ аліментів І ЗА УХИЛЕННЯ ВІД СПЛАТИ АЛІМЕНТІВ

Чинним законодавством за порушення порядку сплати аліментів передбачена відповідальність як для підприємств, так і для платників аліментів.

Відповідальність підприємств. Утримання та перерахування аліментів одержувачу повинні проводитися своєчасно. Якщо утримання аліментів із заробітної плати працівника провадиться за рішенням суду, за порушення порядку їх нарахування передбачена відповідальність.

Так, за невиконання законних вимог державного виконавця посадовими особами, втрата або несвоєчасне відправлення виконавчих документів, ненадання або надання неправдивих відомостей про доходи, неповідомлення про зміну місця роботи (місця проживання) платника аліментів, винні в цьому посадові особи притягаються до відповідальності згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби на них накладається штраф у розмірі від 10 до 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 170 грн. до 510 грн.).

У разі наявності ознак складу злочину в діях посадових осіб, які навмисне перешкоджали виконанню рішення чи іншим чином порушували вимоги законодавства про виконавче провадження, державний виконавець складає акт про порушення і надсилає до відповідних правоохоронних органів подання про притягнення винної особи до кримінальної відповідальності.

Умисне невиконання службовою особою рішення суду, яке набрало законної сили, або перешкоджання їх виконанню може спричинити за собою штраф від 500 до 1000 нмдг (від 8500 грн. До 17000 грн.) Або позбавлення волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років (ч. 1 ст. 382 Кримінального кодексу України).

Відповідальність платників аліментів.

Відповідальність за прострочення сплати аліментів передбачена ст. 196 СКУ. Так, при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів. Так, якщо 07.02.2008 р повинні бути сплачені аліменти в сумі 500 грн., З 08.02.2008 р на цю суму нараховується пеня за кожний день прострочення. Наприклад, станом на 22.02.2008 р Сума пені складе 75 грн. (500 грн. Х 1% х 15 дн.).

Неустойка не сплачується тільки в разі, якщо платник аліментів є неповнолітнім.

Злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду аліментів на утримання дітей, а також злісне ухилення батьків від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей, які перебувають на їх утриманні, карається громадськими роботами на строк від вісімдесяти до ста двадцяти годин або виправними роботами на строк до одного року, або обмеженням волі на строк до двох років (ч. 1 ст. 164 КК). Ті ж дії, вчинені особою, раніше судимою за зазначені вище злочину, карається громадськими роботами на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк від двох до трьох років. Однією з умов притягнення до кримінальної відповідальності за цією статтею є наявність рішення суду про стягнення аліментів.

Дата актуалізації статті – 2016р.

Сімейне право

20.10.2016

Якщо стаття була Вам корисна, Ви можете поділитися нею:

У Вас є питання або Ви готові домовитися про зустріч?

Ви можете задати питання через форму на сайті або зв'язатися з нами будь-яким зручним для Вас способом