Фактичні перевірки – підстави і порядок проведення

«Фактичні перевірки» – новий термін податкового законодавства, зміст якого, проте, усі знають. Це перевірки дотримання законодавства при проведенні розрахункових та касових операцій, здійсненні діяльності, що підлягає ліцензуванню або патентуванню, та інших неподаткових, але контролюються податковими органами вимог нормативних актів. З’ясуємо, що може стати підставою для проведення фактичної перевірки і про яких процедурних нюансах буде не зайвим знати суб’єкту господарювання та коли звертатися за допомогою до адвоката , якщо перевіряючі вже на порозі.

Неподаткові перевірки податкових органів

Перевірки дотримання неподаткового законодавства, підконтрольного податковим органам (в частині проведення розрахункових та касових операцій, виробництва та обігу підакцизних товарів та ін.), До набрання чинності ПКУ було врегульовано уривчасто і досить суперечливо, що завжди викликало чималу кількість запитань на практиці.

Спеціальні закони, перш за все Закон про РРО та Закон №481, обмежувалися загальними фразами. Закон №509 відсилав до порядку проведення позапланових податкових перевірок. Самі податківці виходили з того, що порядок проведення позапланових перевірок по відношенню до перевірок в сфері готівкових розрахунків поширюється тільки в частині дотримання умов допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових перевірок. В іншому, як наполягала ДПАУ, порядок проведення перевірок регламентований Законом про РРО та наказами ДПАУ (п.п. 2.1 листи від 06.07.2009 р №14083 / 7 / 23-7017 / 572). Так, Методрекомендацій №355, які, до слова, залишаються чинними і зараз, передбачено, що працівники державної податкової служби відповідно до щомісячних планів проводять планові перевірки з метою контролю за здійсненням суб’єктами господарювання розрахункових операцій у готівковій та / або безготівковій формі, а також операцій купівлі-продажу інвалюти та касових операцій, а також наявністю свідоцтв про державну реєстрацію, патентів і ліцензій, і позапланові перевірки у випадках, передбачених законодавством на підставі рішення керівника податкового органу.

Безумовно, таке суперечливе і далеко не повне правове регулювання не можна було назвати задовільним, тому включення в ПКУ вимог до порядку проведення перевірок неподаткового законодавства слід все ж розцінити як позитив. Хоча без деяких недоліків не обійшлося.

Так, наприклад, Закон про РРО і в чинній на даний момент редакції містить норму, згідно з якою контроль за дотриманням суб’єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок в відповідно до законодавства (ст. 15). З Закону про оплату праці також забули виключити норму про позачергові перевірки, які вводилися Законом №2275, зокрема з метою боротьби з «зарплатами в конвертах». Тепер такі питання повинні контролюватися в ході позапланових виїзних та фактичних перевірок, але в тексті Закону помилково залишилася згадка і про позачергові перевірки.

Думаємо, з початком дії НК повинен бути також остаточно знято питання про те, чи повинні на перевірки неподаткового законодавства поширюватися вимоги Закону №877 (нагадаємо, Держкомпідприємництва, і ми його в цьому підтримували, наполягав на такій необхідності). Однак тепер, коли всі процедурні питання врегульовані на рівні ПКУ, звертатися до положень Закону №877 просто відпала необхідність.

У будь-якому випадку, основні прийоми, використовувані податківцями в ході таких неподаткових перевірок, по всій видимості, залишаться колишніми, а тому має сенс не забувати про Методичних рекомендаціях про порядок проведення перевірок з питань дотримання суб’єктами господарювання касової дисципліни, повноти оприбуткування виручки від реалізації товарів ( послуг), затверджених наказом ДПАУ від 23.04.2009 р №210, Метрекомендаціях №355, та ін.

Предмет проверки

Порівняємо предмет документальної і фактичної перевірок.

Предмет документальних перевірок
1
За своєчасністю, достовірністю, повнота нарахування та сплати усіх передбачених ПКУ податків і зборів

2
Дотримання валютного законодавства

Предмет фактичних перевірок
3
Дотримання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи
Дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, контроль за наявністю ліцензії, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, дотримання вимог законодавства про виробництво та обіг підакцизних товарів
4
Дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами)

Як бачимо, предмет перевірок, зазначений в пункті 4 таблиці, збігається для документальної і фактичної перевірок. Що стосується п. 3 таблиці, то можна було б говорити про це питання як дискусійному і спробувати відстоювати ту точку зору, що в ході документальних перевірок може контролюватися дотримання лише того неподаткового законодавства, яке не є предметом фактичних перевірок. Однак з Порядку №984 та інших підзаконних актів, прийнятих уже після набрання чинності ПКУ, явно випливає, що ДПСУ налаштована інакше і оскаржувати її позицію в даному випадку навряд чи є сенс.

У підсумку ми маємо ситуацію, коли одні і ті ж питання можуть стати предметом двох різних видів перевірок. По суті, відрізняється лише спосіб проведення перевірки:

1. Документальні перевірки (як невиїзні, так і виїзні) проводяться на підставі даних, зазначених у різних формах звітності, первинних документах і т.д. Фактичні перевірки можуть ґрунтуватися на інших способах отримання інформації: проведення контрольних розрахункових операцій, хронометражу тощо

2. Документальні перевірки проводяться або за місцезнаходженням контролюючого органу (невиїзні), або за місцезнаходженням платника податків (виїзні). Останнє часто не збігається з місцем фактичного здійснення господарської діяльності платника податків. З цього можемо зробити висновок, що в ході документальної перевірки співробітники податкового органу не можуть відвідувати місце фактичного здійснення господарської діяльності платника податків, якщо воно не збігається з його місцезнаходженням. І навпаки, в аналогічній ситуації при фактичній перевірці перевіряючі повинні обмежитися відвідуванням місця фактичного здійснення господарської діяльності і не бути з візитом за адресою місцезнаходження платника податків.

При цьому як документальної, так і фактичній перевірці підлягає діяльність не тільки платників податків – юридичних осіб, а й фізичних осіб – підприємців, в зв’язку з чим останнім також варто поставитися уважно до тих правил, за якими повинні проводитися такі перевірки. Правда, в одній з недавніх прес-конференцій від голови ДПСУ Віталія Захарченка надійшла інформація, поки офіційного втілення в документальну форму не отримавши, про те, що протягом першого півріччя 2011 року фактичні перевірки щодо фізосіб-підприємців не проводитимуться.

Підстави для фактичної перевірки

Підстава для проведення фактичної перевірки

1
За результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, що свідчать про можливі порушення суб’єктом господарювання підконтрольного законодавства
Якщо підставою для позапланової виїзної документальної перевірки результати перевірки інших платників податків, які свідчать про можливі порушення законодавства суб’єктом господарювання, можуть стати тільки в тому випадку, якщо останній не дасть протягом 10 робочих днів пояснення на запит, що надійшов, то для проведення фактичної перевірки така умова не ставиться . З приписів ПКУ також неясно, чи повинні перевіряючі надати суб’єкту господарювання відомості про те, які саме були виявлені факти, які були розцінені як підстава для перевірки, і при перевірці якого саме платника податків. На нашу думку, якщо у суб’єкта господарювання є підстави сумніватися в наявності таких фактів, він може не допустити перевіряючих до перевірки. Але при цьому слід бути готовим до того, що правомірність такої відмови доведеться відстоювати в суді. У той же час загрози застосування адміністративного арешту активів, як при відмові від документальної виїзної перевірки, чи не буде
2
Від державних органів або органів місцевого самоврядування податковим органом отримано інформацію, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби
На нашу думку, така інформація повинна бути відкритою для ознайомлення з нею платником податків, стосовно якого проводиться перевірка. Тому перевіряючі на вимогу платника податків або його посадових осіб повинні надати відомості про те, за інформацією якого державного органу або органу місцевого самоврядування і на підставі яких фактів проводиться фактична перевірка. Що стосується джерел інформації, то вони можуть бути будь-якими, в тому числі таким джерелом може виступити та сама виїзна документальна перевірка, в ході якої будуть виявлені факти, що свідчать, наприклад, про порушення правил використання РРО
3
Письмове звернення покупця (споживача), оформлене відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування
Під письмовим зверненням покупця (споживача), оформленим відповідно до закону, слід розуміти скаргу, складену з дотриманням вимог Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.96 р №393 / 96-ВР. Судячи з усього, мова йде про скарги саме з боку фізичних осіб. При цьому, нагадаємо, така скарга не повинна бути анонімною, інакше стати підставою для проведення фактичної перевірки вона не може.
У той же час в найближчим часом дана підстава навряд чи стане поширеним приводом для візитів перевіряючих з фактичними перевірками. Справа в тому, що покупці (споживачі) не звикли звертатися зі скаргами до податкових інспекцій. Швидше за все, з перевіркою будуть приходити управління у справах захисту прав споживачів і вже від них, якщо факт порушення підтвердиться, інформація буде надходити до податкових органів
4
Неподання суб’єктом господарювання в установлений законом строк обов’язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками
Нагадаємо: звіт про застосування РРО, розрахункових книжок та КОРО подається до 15 числа місяця, наступного за звітним. З 01.01.2012 р почне діяти вимога про передачу звітів по кабельним або безкабельні каналах зв’язку. На наш погляд, подача звітів з нульовими показниками не повинна була б стати самостійною підставою для перевірки
5
Отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків
У цій частині ПКУ не конкретизує, якими суб’єктами може бути надана відповідна інформація і в якому порядку, з урахуванням того, що підстави, зазначені в пунктах 2 і 3 цієї таблиці, повинні були б їх охоплювати
6
Виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань дотримання суб’єктом господарювання неподаткового законодавства
Якщо в ході попередньої фактичної перевірки були виявлені порушення, то це автоматично є підставою для повторної перевірки, яка може здійснюватися одноразово протягом 12 місяців з дати складання акта за результатами попередньої перевірки.
У той же час дане розпорядження не захистить від подальшої протягом тих же 12 місяців перевірки за наявності інших підстав, зазначених у цій таблиці
7
Отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації
Джерела такої інформації можуть бути будь-якими – ПКУ їх не обмежує. Це можуть бути скарги фізичних або юридичних осіб, інформація від органів державної влади, в тому числі інших контролюючих органів, або органів місцевого самоврядування.
В цілому, трудовим відносинам приділяється увага, починаючи з літа 2010 року, коли був прийнятий Закон №2275, яким були введені позачергові перевірки з метою надання податковим органам можливості здійснювати перевірки трудового законодавства
Про увагу податкових органів до оформлення трудових відносин свідчать і їх активізувалися останнім часом спроби прирівняти цивільно-правові відносини до трудових

Порядок проведення фактичної перевірки

Допуск до перевірки. Умови допуску до фактичної перевірки обумовлені в п. 81.1 ПКУ. Відповідно до нього посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення фактичної перевірки:

1) при наявності підстав, названих у ПКУ;
2) за умови пред’явлення направлення на проведення перевірки та копії наказу про її проведення. Такий наказ складається окремо на кожного суб’єкта господарювання із зазначенням посад та прізвищ посадових осіб, які будуть проводити перевірку (див. Лист ДПАУ від 28.01.2011 р №2337 / 7 / 23-7017 / 125).

У направленні на перевірку обов’язково повинні бути вказані:

– дата видачі;
– Найменування органу державної податкової служби;
– Реквізити наказу про проведення фактичної перевірки;
– Найменування та реквізити суб’єкта (об’єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім’я, по батькові платника фізичної особи – платника податку);
– Мета, вид (фактична), підстави перевірки;
– Дата початку та тривалість перевірки (звертаємо увагу: саме тривалість, а не дата початку та дата закінчення перевірки, оскільки перевірка може бути припинена або продовжена);
– Посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку;
– Підпис керівника органу державної податкової служби або його заступника, завірена печаткою органу державної податкової служби.

Перевіряючі попросять посадових осіб або осіб, які здійснюють розрахункові операції, розписатися в направленні на перевірку із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення. У разі відмови платника податків та / або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично здійснюють розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби складається акт, що засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Затвердження листа ДПАУ від 28.01.2011 р №2337 / 7 / 23-7017 / 125 про те, що на кожного перевіряючого складається окремий напрямок, виглядає сумнівним. Порив ДПАУ цілком логічний: в ПКУ відсутні вимоги для перевіряючих надати свої службові посвідчення, і ДПАУ, мабуть, таким чином намагається компенсувати цей недолік. Проте змушені констатувати: подібні твердження не засновані на приписах ПКУ, тому вимагати пред’явити направлення на перевірку від кожного з тих, хто прийшов на перевірку співробітників податкового органу підстав немає.

Слід сказати, що ПКУ прямо не обумовлює ситуації, як повинні повестися перевіряючі в разі відсутності посадових осіб або, якщо предмет перевірки – дотримання законодавства про використання РРО, особи, яка фактично здійснює розрахункові операції, на місці. Однак необхідність проставлення підпису таких осіб в направленні на перевірку (інакше перевіряючі не можуть приступити до перевірки, так як буде вважатися, що вони не пред’явили направлення) означає, що перевірка в умовах відсутності таких осіб розпочатися не може. Про перенесення термінів початку перевірки ПКУ нічого не говорить, під підстави продовження термінів перевірки така ситуація теж не підходить. Судячи з усього, на практиці або буде виписуватися нове направлення на перевірку на підставі нового наказу, або перевіряючі намагатимуться максимально використати решту на перевірку часом.

Якщо підходити формально, то в п. 81.1 ПКУ як підстави для недопуску перевіряючих до перевірки прямо названі лише непред’явлення платнику податків (його посадовим (службовим) особам або особам, які фактично здійснюють розрахункові операції) направлення на проведення перевірки або пред’явлення направлення, оформленого з порушенням вимог. Однак в цілому з його тексту випливає, що відсутність тих обставин, які вказані в якості підстави для перевірки, також може служити для того, щоб перевіряючим було відмовлено в проведенні перевірки.

У цьому випадку складається акт, що засвідчує факт відмови. Однак, як ми вже вказували, формулювання п.п. 94.2.3 ПКУ дає шанс довести, що, на відміну від відмови в проведенні документальної перевірки, відмова від фактичної перевірки не тягне за собою загрози накладення адміністративного арешту на активи платника податків. Більш того, за такої недопуск на посадових осіб навряд чи навіть адмінштраф накладуть. Справа в тому, що ч. 1 ст. 163 КпАП, яка передбачає відповідальність керівників та інших посадових осіб за невиконання законних вимог органів державної податкової служби, як і раніше містить посилання на скасовані положення Закону №509. Тому суди відмовляються застосовувати передбачений нею штраф.

Самі податківці визнають необхідність того, щоб перевіряючі розписалися в Журналі реєстрації перевірок, якщо суб’єкт господарювання веде такий Журнал. Відповідне роз’яснення розміщено в Єдиній базі податкових знань з посиланням на п. 7 Указу №817. З цього можна також зробити висновок, що відмова зареєструватися в Журналі теж може бути підставою для недопуску до перевірки.

Тривалість перевірки. Відносно всіх інших видів перевірок тривалість встановлена в робочих днях. Фактичні перевірки – виняток з правила. Їх тривалість встановлена в добі і становить 10 діб з можливістю продовження перевірки не більше ніж на 5 діб за наявності однієї з таких підстав:

1) заява суб’єкта господарювання в разі необхідності надання їм документів, що стосуються предмета перевірки;
2) змінний режим роботи або підсумований облік робочого часу суб’єкта господарювання та / або його господарських об’єктів.

Пояснення встановлення тривалості фактичних перевірок в добі, а не в робочих днях багато хто схильний шукати у специфіці предмета перевірки: так, зокрема, суб’єкт господарювання може працювати цілодобово, в зв’язку з чим може виникати необхідність перевірки дотримання законодавства про застосування РРО в будь-який час доби. У той же час, коли ми говоримо про робочий день, то мова йде про робочий день суб’єкта господарювання, а не податкового органу. Тому, на наш погляд, якби щодо фактичних перевірок тривалість була встановлена ​​також в робочих днях, то податковий орган при необхідності міг перевірити роботу РРО в цілодобовому пункті продажу в будь-який час доби. Інше тлумачення призводило б до того, що ті суб’єкти господарювання, які в силу специфіки своєї діяльності працюють тільки в нічний час, не могли б перевірятися в ході документальних виїзних перевірок, оскільки їх тривалість встановлена ​​в робочих днях, а не в добі.

Інша справа, що суб’єкт господарювання, який має цілодобовий режим роботи, міг би обґрунтовувати при тривалості перевірки в робочих днях, що протягом доби проходить три робочі зміни, які прирівнюються до робочих днях, а значить, 10 робочих днів перетворювалися б в троє з невеликим доби .

Право припиняти фактичну перевірку на відміну від інших видів виїзних перевірок не передбачено.

Період, за який проводиться перевірка. Оскільки строки давності становлять 1095 днів, які відраховуються з моменту вчинення порушення, то перевірка проводиться за останні три роки.

Додаткові повноваження при проведенні перевірки. На рівні ПКУ за податковими органами визнано право здійснювати:

1. Контрольні розрахункові операції. Вони здійснюються до початку перевірки платника податків і тільки в тому випадку, якщо предметом перевірки є дотримання порядку проведення готівкових розрахунків та застосування реєстраторів розрахункових операцій. Товари, які були отримані службовими (посадовими) особами органів державної податкової служби під час проведення контрольної розрахункової операції, підлягають поверненню платнику податків у непошкодженому вигляді. У разі неможливості повернення такого товару відшкодування витрат здійснюється відповідно до законодавства з питань захисту прав споживачів. У свою чергу, Закон про захист прав споживачів, передбачаючи дане право як повноваження спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в сфері прав споживачів та його територіальних органів, відсилає до порядку, затвердженого Кабміном, однак на даний момент такого порядку не існує, а тому реалізувати таке повноваження, як проведення контрольної розрахункової операції, податківці не зможуть.

2. Хронометраж . Відповідно до п. 80.8 ПКУ під час проведення фактичної перевірки податківці можуть проводити хронометраж господарських операцій. У свою чергу, згідно з п.п. 14.1.264 ПКУ хронометраж є процесом спостереження за веденням господарської діяльності платника податків, який здійснюється під час фактичних перевірок та застосовується органами державної податкової служби з метою встановлення реальних показників діяльності платника податків, що здійснюється на відповідному місці її проведення. За його результатами податківці повинні складати довідку відповідної форми, яку повинні підписувати не тільки вони самі, посадові особи суб’єкта підприємництва, а й особи, які безпосередньо здійснюють господарські операції. В даний час форма такої довідки поки не затверджена, але немає сумнівів у тому, що вона з’явиться. По всій видимості, такий документ буде якимось чином відображений в акті, складеному за результатами фактичної перевірки, і оскаржити цей акт напевно буде вкрай складно.

У той же час на практиці перевіряючі часто використовують такий термін, як «вибірковий переоблік». Подібної термінологією ПКУ не оперує. Думаємо, йдеться про вимогу провести вибіркову інвентаризацію. Підпункт 20.1.5 ПКУ передбачає право податкових органів вимагати від платників податків під час проведення їх перевірок провести інвентаризацію основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.

Як бачимо, як і законодавство, що діяло до 01.01.2011 р, ПКУ не передбачає, в яких випадках і в які терміни платник податків зобов’язаний провести інвентаризацію на вимогу перевіряючих. Це козир в руках суб’єктів господарювання, які мають всі підстави говорити про те, що п.п. 20.1.5 ПКУ не має самостійного регулюючого значення і вказує лише на те, що у випадках, передбачених законодавством, податкові органи можуть скористатися таким повноваженням і зажадати проведення інвентаризації.

Відзначимо, що органи СБУ, внутрішніх справ, податкової міліції, прокуратури та їх службові (посадові) особи не можуть брати безпосередню участь в проведенні перевірок та проводити перевірки суб’єктів підприємницької діяльності з питань оподаткування. Працівники податкової міліції, як це було передбачено і раніше діючим законодавством, можуть брати участь у перевірках, пов’язаних з веденням оперативно-розшукових справ або розслідуванням кримінальних справ в рамках Закону про ОРД і КПК.

Дата актуалізації статті – 2012р.

20.03.2013

Якщо стаття була Вам корисна, Ви можете поділитися нею:

У Вас є питання або Ви готові домовитися про зустріч?

Ви можете задати питання через форму на сайті або зв'язатися з нами будь-яким зручним для Вас способом