Якщо у підприємця відсутні первинні документи на товар

Питання наявності у підприємця первинної документації дуже часто виникають при ліквідації НП .

Перш за все розберемося, якими нормативами передбачено наявність у приватного підприємця прибуткових документів на товар.

Згідно п. 17 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 р №833, зі змінами, забороняється продаж товарів, які надійшли без документів, передбачених законодавством, зокрема що засвідчують їх якість та безпеку . Аналогічна норма міститься в п. 14 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.04.2007 р №104.

ДПАУ в п. 3 листа від 25.12.2009 р №28923 / 7 / 23-7017 / 1485 зазначає, що до документів, які є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать накладні та товарно-транспортні накладні.

У той же час, якщо уважніше придивитися до фрази з п. 17 згаданого вище Порядку, можна зробити наступні висновки. Якщо товар надходить без видаткової накладної, але при наявності всіх інших документів (сертифікатів якості, гарантійних талонів і т.п.), то навряд чи можна говорити про порушення п. 17 Порядку, оскільки видаткова накладна не є документом, передбаченим законодавством (навіть типова форма цього документа в законодавстві відсутня). Більш того, підприємець цілком може стверджувати, що товар до нього надходив з такою накладною, але згодом накладна їм була загублена або просто викинута. В цьому випадку з формальної точки зору порушення п. 17 теж немає.

Згідно ч. 8 ст. 19 Господарського кодексу всі суб’єкти господарювання, відокремлені підрозділи юридичних осіб, виділені на окремий баланс, зобов’язані вести первинний (оперативний) облік результатів своєї роботи. Тобто обов’язок вести первинний (оперативний) облік результатів роботи є і у приватних підприємців. Підтверджує цей висновок ч. 6 ст. 128 ГК, згідно з якою громадянин-підприємець зобов’язаний вести облік результатів своєї підприємницької діяльності відповідно до вимог законодавства.

Як бачимо, ст. 19 ГК говорить про облік результатів роботи. А результати роботи відображаються в Книзі доходів і витрат, але ніяк не в накладній. Тому її застосування теж викликає деякі сумніви.

Ще одна норма про необхідність обліку товару міститься в п. 12 ст. 3 Закону «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», згідно з якою суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та / або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов’язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та / або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Також згідно з п. 44.1 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та / або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. При цьому платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених такими документами.

Детальніше про ці норми ми поговоримо пізніше.

Що стосується ТТН, то, незважаючи на те, що відповідно до п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 р №363, товарно-транспортна накладна – єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ , призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, відповідно до п. 2 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого Постановою КМУ від 25.02.2009 р №207, зі змінами, якщо підприємець здійснює вантажні перевезення для власних потреб, то для перевезення йому потрібна звичайна накладна або інший документ, що підтверджує право власності на вантаж, а не ТТН .

Якщо ж він здійснює перевезення вантажу не так на автомобільному транспорті, а на велосипедному або Тєлєжній і гужовому, то на нього вищевказані Правила перевезень взагалі не поширюються.

У той же час слід зазначити, що податкові органи зайняли однозначну позицію щодо необхідності наявності первинних документів у підприємців на підставі вищенаведених норм (див. Згадане вище лист ДПАУ від 25.12.2009 р №28923 / 7 / 23-7017 / тисячі чотиреста вісімдесят п’ять, а також п / п. 2.7.26 листи від 06.07.2009 р №14083 / 7 / 23-7017 / 572 в «Бухгалтері» №35’2009 на с. 30т-31т і лист від 03.03.2009 р №4364 / 7 / 23-7017 / 159).

Тим часом стосовно підприємців-єдиноподатників існують і хороші листи Держкомпідприємництва від 24.11.2009 р №14446, від 19.03.2010 р №3471, від 04.05.2010 р №5688 і Мін’юсту від 19.05.2010 р №6091-0 -4-10-20, в яких обґрунтовується, що для ППЄПів і підприємців на фіксованому податку законодавство не передбачає ведення обліку товарних запасів і не вимагає обов’язкової наявності первинних документів на придбаний товар.

Тепер подивимося, до чого може привести відсутність первинних документів у підприємця з точки зору претензій податкових органів, з огляду на що з’явилося у податківців згідно п / п. 20.1.11 ПКУ право доступу під час проведення перевірок до територій, приміщень (крім житла громадян) та іншого майна, які використовуються для здійснення господарської діяльності та / або є об’єктами оподаткування або використовуються для отримання доходів (прибутку) чи пов’язані з іншими об’єктами оподаткування та / або можуть бути джерелом погашення податкового боргу.

Загроза 1. В першу чергу в даному випадку податківці можуть спробувати застосувати до підприємця штраф за п. 121.1 ПКУ, в якому повідомляється:

«Незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та / або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, –
тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, –
тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень »

Ha цей момент звернув увагу в своїй інтернет-конференції і глава ДПАУ В.Захарченко:

«Згідно з ч. 6 cт. 128 Господарського кодексу України громадянин-підприємець зобов’язаний вести облік результатів своєї підприємницької діяльності відповідно до вимог законодавства та своєчасно надавати податковим органам декларації про доходи, інші необхідні відомості для нарахування податків та інших обов’язкових платежів, сплачувати податки та інші обов’язкові платежі в порядку і в розмірах , встановлених законом.

Відповідно до ст. 14 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року №13-92 «Про прибутковий податок з громадян», зі змінами та доповненнями (далі – Декрет), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів, отриманих від цієї діяльності, за фіксованим розміром податку шляхом придбання патенту.

Згідно п. 1 ст. 14 Декрету в разі сплати фіксованого податку платник такого податку звільняється від ведення обов’язкового обліку доходів і витрат.

При цьому в листі ДПА України від 12.10.2009 р №22213 / 7 / 17-0717 зазначено, що замість Книги обліку доходів і витрат (Книга ф. №10), затвердженої наказом ДПА України від 21.04.93 р №12 « Про затвердження Інструкції «Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю”, [призначеної] для фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюють свою діяльність на загальній системі оподаткування, платник фіксованого податку може вести облік доходів і витрат в будь-якій зручній для нього формі, що не вимагає ніякої реєстрації.

Таким чином, фізичні особи – підприємці – платники фіксованого податку звільняються від обов’язкового ведення обліку доходів і витрат, але вони мають право вести спрощений облік доходів і витрат в будь-якій зручній для них формі.

При цьому слід зазначити, що фізичні особи – підприємці – платники фіксованого податку не звільняються від обов’язку щодо наявності підтверджуючих документів на реалізований товар.

У разі виявлення факту щодо відсутності первинних документів органи ДПС застосовують до фізичних осіб – підприємців – платників фіксованого податку штрафну санкцію, відповідно до п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (далі – ПКУ) » .

В принципі, від цього штрафу, на наш погляд, за відсутності первинних документів на товар відкрутитися буде важко. Навряд чи тут допоможуть вигадки про те, що п. 121.1 не стосується ППЄПів, оскільки їх оподаткування залежить від виручки, а не від витрат. Притягнути за вуха слова «з питань обчислення і сплати податків і зборів» до слів «первинні документи» тут навряд чи вийде. Крім того, це ніяк не рятує від другої частини диспозиції: «і / або неподання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом”.

Загроза 2. Податківці можуть зажадати від підприємця сплати ПДФО з вартості товару без документів, обґрунтовуючи це тим, що, цілком можливо, підприємець придбав цей товар у фізосіб, з яких не втримав ПДФО. В даному випадку наїзд податківців будується на домислах і припущеннях, довести вони нічого не можуть. Втім, суди іноді виявляють винахідливість, даючи можливість податківцям здерти гроші на рівному місці.

Загроза 3. Податківці можуть оголосити товари, на які відсутні документи, подарунком, отриманим підприємцем від третіх осіб. Знову ж у наявності домисли і припущення. Крім того, з цього приводу існує вже згадуваний лист Держкомпідприємництва від 24.11.2009 р №14446. в якому він однозначно висловився, що в разі відсутності у фізичної особи документів на товар, отриманий в рамках здійснення такою особою підприємницької діяльності, такий товар підлягає обліку та оподаткування відповідно до вимог Декрету №13-92 та єдиноподаткових Указу і не може розглядатися як подарунок в розумінні Закону «Про податок з доходів фізичних осіб».

Загроза 4. Якщо підприємець здійснює торгівлю за готівкові кошти, то йому загрожує штраф за ст. 20 Закону про РРО:

«До суб’єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані в установленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».

Слід зазначити, що Вадсуд в своєму визначенні від 12.06.2007 р №К-10596/06 з цього приводу написав, що застосування штрафної санкції до суб’єкта підприємницької діяльності, який реалізує товар без підтверджуючих документів на нею придбання і ведучому при цьому облік товарів але місця їх реалізації в Книзі обліку доходів і витрат, статтею 21 Закону про РРО не передбачено.

Загроза 5. Відповідно до п. 94.7 ПКУ арешт майна може бути також застосований до товарів, які виготовляються, зберігаються, перемішати або реалізуються з порушенням правил, визначених митним законодавством України чи законодавством з питань оподаткування акцизним податком, та товарів, в тому числі валютних цінностей, які продаються з порушенням порядку, визначеного законодавством, якщо їх власник не встановлений.

В даному випадку податківці можуть вказати на порушення п. 17 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення, а також заявити, що, оскільки у підприємця відсутні документи на вказаний товар, він не може бути однозначно визначено як власник цього товару. Отже, в наявності товар, що продається з порушенням законодавства, власник якого не встановлено.

Звичайно, подібні аргументи притягнуті за вуха. адже власник товару може бути встановлений не тільки на підставі наявних документів. Згідно ст. 57 ЦПК доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, що мають значення для вирішення справи, при цьому ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників , допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. А згідно зі ст. 392 ЦК власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Але проблема в тому, що доводити своє право власності на товар доведеться в суді, зібравши свідчення свідків і т.п. Маючи ж на руках документи на товар, до цього можна справа і не доводити.

Де ж підприємцю взяти ці документи на товар, якщо продавці документів не дають?

Варіант 1. Взяти їх у магазинах, які продають такий же товар фізичним особам і при цьому мають нормальні документи від своїх постачальників. Оскільки магазини все одно виручку від продажу цих товарів вже показали (а покупці-фізособи чеки на товар вже викинули), для них не становить проблеми відобразити в обліку продаж товарів такого підприємця.

Варіант 2. Оформити документи на зберігання товару від імені іноземного громадянина Гассана Абдуррахмана ібн Хоттаба з Саудівської Аравії, який придбав цей товар, щоб потім вивезти його до себе на батьківщину і там подарувати своїм дружинам або розпродати кочующім повз бедуїнів. Можна оформити документи і від імені нашого громадянина Пупкіна (не підприємець), який зробив закупівлі і поки тільки подумує про те, щоб зайнятися підприємницькою діяльністю, зареєструвавшись підприємцем. Він торгівлею не займається, тому правила торгаші його не стосуються, Закон про РРО теж.

Правда, є в ПКУ п / п. 176.1 «а» , згідно з яким платники податку зобов’язані вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов’язаний відповідно до розділу IV ПКУ подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку. І хоча, може бути, декларацію він представляти не повинен, Пупкін гірше ібн Хоттаба.

Варіант 3. Оформити документи на зберігання товару від імені іноземної фірми або іноземного підприємця. Плюс тут в тому, що дотягнутися до іноземців податківцям не так-то легко. Але є і мінус – дотягнутися все-таки можна.

Варіант 4. Можна оформити тимчасові документи на товар (на комісію або на зберігання) і від імені дружнього підприємця, який живе в іншій області, але це гірше, оскільки якщо податківці підуть по ланцюжку, то питання з оформлення документів на отримання товару встануть перед цим дружнім підприємцем.

Дата актуалізації статті – 2012р.

Консультації

20.10.2012

Якщо стаття була Вам корисна, Ви можете поділитися нею:

У Вас є питання або Ви готові домовитися про зустріч?

Ви можете задати питання через форму на сайті або зв'язатися з нами будь-яким зручним для Вас способом