Округлення ставок єдиного податку

При подачі заяви на єдиний податок інспектор вказала на недоплату суми єдиного податку за січень. Як вона пояснила, згідно з рішенням місцевої ради для другої групи платників єдиного податку встановлена 20-відсоткова ставка податку, але з застереженням: «Ставки збору округлюються (менше ніж 50 копійок відкидається, а 50 копійок і більше округляється до однієї гривні)». У зв’язку з цим інспектор відмовилася приймати заяву на єдиний податок до надання платіжки на суму недоплати та штрафу в розмірі 107 грн. 50 коп. Чи правомірні вимоги інспектора?
* * *

Вимоги інспектора засновані на суперечить Податковому кодексу України приписі місцевої ради про необхідність округлення ставки єдиного податку до цілого числа. Мабуть, місцева рада діяв за інерцією: правило про округлення ставок встановлено ПКУ щодо плати за торговий патент. Так, згідно з п.п. 267.3.9 ставки збору округлюються – менш ніж 50 копійок відкидається, а 50 копійок і більше округляється до однієї гривні.

Ніяких подібних правил щодо ставок єдиного податку законодавець не закріпив, обмеживши повноваження місцевих рад лише встановленням їх у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, передбаченої законом на 1 січня податкового (звітного) року, з розрахунку на календарний місяць (п. 293.2 ПКУ):

1) для першої групи платників єдиного податку – у межах від 1 до 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати;
2) для другої групи платників єдиного податку – у межах від 2 до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

Інакше кажучи, передбачається, що критерієм встановлення ставок єдиного податку для місцевої ради має бути не конкретна величина в гривнях, а відносна в прив’язці до мінімальної зарплати і складова певний відсоток від неї. Повторимося, при цьому повноваження впливати на розмір ставки єдиного податку шляхом включення застереження про правила округлення розміру єдиного податку місцевим радам надано не було. Тому якщо в рішенні місцевої ради для другої групи передбачена ставка в розмірі 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, суб’єкт господарювання повинен був до 20.01.2012 р заплатити 214 грн. 60 коп. єдиного податку за січень (без округлення до 215 грн.).

Змушені зазначити, ситуація, описана в питанні, хоча і не є повсюдною, але, на жаль, мала місце не тільки в Дніпропетровську, а й, наприклад, в м.Харкові та Харківській області, в окремих населених пунктах Львівської області. Положення платника податків посилюється і некоректним підходом законодавця до визначення розміру штрафу за несплату фізособою єдиного податку. Згідно п. 122.1 ПКУ це порушення тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50% ставки єдиного податку, обраної платником. Таке формулювання на практиці дає податковим органам підстави вказувати на те, що розмір штрафу не залежить від суми недоплати: як в ситуації, коли платник податків зовсім не сплатив єдиний податок, так і в ситуації, коли сума недоплати склала 40 копійок, розмір штрафу однаковий – 50 % ставки єдиного податку (більш виправданим був би штраф в розмірі 50% від суми недоплати).

Для платника податків, який зіткнувся з подібними вимогами інспектора, найбільш правильним був би такий варіант дій:

1) подати заяву через канцелярію або направити поштою (правда, тут слід мати на увазі, що датою подання такої заяви податківці вважають дату фактичного його надходження до податкового органу), проставивши в ньому відмітку про відсутність податкового боргу. Скажемо більше, таку позначку можуть ставити навіть ті платники податків, які і зовсім не сплатили єдиний податок за січень: справа в тому, що податковим боргом відповідно до наведеного в п.п. 14.1.175 ПКУ визначенням вважається сума узгодженого грошового зобов’язання, не сплаченого платником податків у встановлені терміни. Питання про те, чи може сума єдиного податку вважатиметься узгодженим податковим зобов’язанням та, отже, виникає податковий борг в разі її несвоєчасної сплати, був предметом дискусій і до ПКУ. Його вступ в силу аргументів сторін за великим рахунком не змінило: платники податків, як і раніше, можуть наполягати на тому, що несплата єдиного податку сама по собі не тягне виникнення податкового боргу. Він виникне тільки в тому випадку, якщо податковим органом на суму недоплати та штрафу буде виписано податкове повідомлення-рішення. Після закінчення 10 календарних днів після його отримання, якщо платник податків не сплатить зазначену в ньому суму, виникне податковий борг.

Більш того, ПКУ повинен ще більше зміцнити позиції платників податків в суперечці з податковими органами. Згідно п. 295.2 ПКУ нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється органами державної податкової служби. Отже, дана ситуація повинна підпадати під більш загальну норму, встановлену п. 54.3 ПКУ, якою передбачено обов’язок контролюючого органу самостійно визначити суму грошових зобов’язань, якщо відповідно до податкового законодавства саме такий орган є особою, відповідальною за нарахування сум грошових зобов’язань. Іншими словами, розпорядження ПКУ можна тлумачити таким чином: поки платник єдиного податку не отримає податкове повідомлення-рішення, яким будуть нараховані авансові внески по єдиному податку, у платника податків не виникне обов’язки по сплаті зазначених сум, а значить – загрози штрафу за ст. 122 НК, а також виникнення податкового боргу теж не буде;

2) якщо податковим органом в подальшому виписано податкове повідомлення-рішення на суму штрафу за ст. 122 ПКУ або відмовлено у видачі свідоцтва платника єдиного податку в зв’язку з неповною сплатою єдиного податку, то такі акти податкового органу слід оскаржити.

Зі зрозумілих причин, мало хто з суб’єктів господарювання готовий йти на такий теоретично правильний, але малоефективний з практичної точки зору варіант розвитку подій (адже на період оскарження рішення про відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку діяльність суб’єкта господарювання виявляється практично паралізованою), тому багато підприємців , які зіткнулися в подібною ситуацією, сплатили необхідну від них податковими інспекторами суму недоплати, а також штрафу за ст. 122 ПКУ. Якщо на зазначені суми податковим органом було виписано податкове повідомлення-рішення, то тепер його необхідно оскаржити. Якщо результат оскарження буде для платника податків позитивним, то зазначену суму можна буде направити в рахунок погашення поточних платежів. Якщо ж платник податків сплатив суму недоплати та штраф «за власним бажанням», яке з’явилося в ньому під впливом наполегливих рекомендацій податкового інспектора, то ситуація виявляється ще простіше: зазначену суму без проходження процедури оскарження можна вважати помилково сплаченої і щодо неї може бути подано до податкового органу заяву в довільній формі про направлення зазначених сум у рахунок погашення поточних платежів.

Хочемо застерегти: деякі місцеві ради (наприклад, місцева рада м.Житомира) пішли іншим шляхом і передбачили округлення сум єдиного податку до цілого числа в меншу сторону. Інакше кажучи, в розглянутій нами ситуації, на думку місцевої ради, платник податків повинен був би заплатити не 214,60 грн., А тільки 214 грн. На нашу думку, незважаючи на всю привабливість такого правила для платників податків, спокушатися їм все ж не варто. Заплатити єдиний податок слід, виходячи виключно з прив’язки до відсотків від мінімальної заробітної плати, без проведення будь-яких заокруглень.

Дата актуалізації статті – 2013р.

Консультації

20.10.2013

Якщо стаття була Вам корисна, Ви можете поділитися нею:

У Вас є питання або Ви готові домовитися про зустріч?

Ви можете задати питання через форму на сайті або зв'язатися з нами будь-яким зручним для Вас способом