Чи може фізособа-підприємець бути найманим працівником?

До нас в останні час надходить чимало запитань про те, чи дійсно з 1 січня 2011 року фізичні особи – підприємці не можуть укладати договори підряду або послуг з підприємствами, на яких працюють за трудовим договором? Відповідь на нього ми даємо в цій консультації.

Джерелом інформації, що викликала такі масові хвилювання, стало повідомлення прес-служби ДПАУ, яка, посилаючись на матеріали Департаменту оподаткування фізичних осіб, поширила інформацію, згідно з якою для самозайнятих осіб не передбачена можливість бути найманими працівниками в межах своєї господарської діяльності. У зв’язку з цим у багатьох підприємств, чиї співробітники мають свідоцтво фізособи-підприємця, та й у самих підприємців, виникло питання, чи можуть вони в рамках своїх трудових обов’язків виконувати роботу, аналогічну виду їх підприємницької діяльності. Наша відповідь – можуть. Наведемо аргументи.

Приводом для такої позиції податківців став той факт, що між підприємствами і працівниками укладаються цивільно-правові договори на виконання робіт або надання послуг, за якими здійснюється оплата як самозайнятого особі замість нарахування заробітної плати. Наприклад, фізособа може бути юристом на підприємстві і одночасно бути зареєстровано як фізична особа – підприємець зі Свідоцтвом про сплату єдиного податку з видом підприємницької діяльності «Послуги у сфері права». Ні для кого не секрет, що підприємство несе менше навантаження в плані обов’язкових перерахувань до бюджету, оплачуючи послуги фізособи, надані їм як підприємцем, ніж виплачуючи йому заробітну плату.

Так було і до вступу в силу Податкового кодексу, і податкові органи також з цим боролися. Виглядало це так, що якщо між підприємством і фізичною особою укладено цивільно-правовий договір на виконання робіт або надання послуг, але при цьому фактично відносини є трудовими, податкові органи подавали позови до роботодавців з вимогою про стягнення суми податку з доходів фізичних осіб, що не було перераховано до бюджету в зв’язку з тим, що відносини були оформлені як договір з фізособою-підприємцем, а не як трудовий договір. Аналогічні позови подавали органи Пенсійного фонду та інших соцфондів в частині стягнення соцвнесків.

Про ознаки, що дозволяють розмежувати трудові та цивільно-правові відносини, ми не раз писали (див., Наприклад, «Податки та бухгалтерський облік», 2009, №99, 2007, №28 та ін.). Якщо узагальнити ті думки, які висловлювалися держорганами поданою питання (див. Листи Мінпраці від 11.03.2002 р №06 / 2-4 / 42, від 26.12.2003 р №06 / 1-4 / 200, від 14.10.2010 р . №208 / 06 / 186-10, ДПАУ від 22.06.2009 р №7346 / 5 / 17-0716, від 23.12.2008 р №10094 / С / 30-1415, від 29.03.2007 р №1558 / П / 17-0715, від 08.08.2006 р №4212 / 0 / 17-0715, ГоловКРУ від 19.12.2008 р №24-18 / 562) і позиції судових інстанцій (див., наприклад, ухвалу ВАСУ від 11.12. 2007 р №К-9665/06, постанова ВАСУ від 28.09.2010 р №К-22868/10), то можна навести такий перелік відрізняють ознак:

1) за цивільно-правовим договором виконавець зобов’язується за винагороду виконувати для суб’єкта господарювання індивідуально певну роботу або надати послугу, а не здійснювати трудову діяльність, яка передбачає систематичність і підпорядкованість працівника роботодавцю;
2) трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається поза сферою його регулювання, метою укладення договору є отримання певного матеріального результату;
3) сторона цивільно-правового договору, на відміну від працівника, не підкоряється правилам внутрішнього трудового розпорядку, вона сама організовує свою роботу і виконує її на власний ризик;
4) за трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної трудової функції за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації. За цивільно-правовим договором оплачується не процес праці, а його результат, який визначається після закінчення виконання обов’язків виконавця за договором і оформляється актами здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких проводиться їх оплата. Наприклад, предметом договору підряду є конкретний результат, тобто підрядник повинен надати замовнику «на виході» будь-якої кінцевий матеріальний результат виконання своїх робіт. Так, договір підряду може бути укладений на виготовлення будь-яких виробів, виконання ремонтних робіт і т.д.

Істотною відмінністю цивільно-правових і трудових відносин є порядок і умови оплати праці. В рамках трудового договору виплачується заробітна плата, а за цивільно-правовим договором – здійснюється оплата виконаної роботи, наданої послуги і т.д. Статтею 95 Кодексу законів про працю та положень Закону України «Про оплату праці» від 24.03.95 р №108 / 95-ВР передбачено, що оплата праці працівників повинна здійснюватися в розмірі не нижче законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати. У той же час ЦКУ не містить будь-яких обмежень щодо мінімального розміру оплати за цивільно-правовими договорами. Отже, розмір оплати визначається в договорі виключно за згодою сторін. Стаття 24 Закону про оплату праці передбачає, що заробітна плата повинна виплачуватися не рідше двох разів на місяць. У цивільно-правовому ж договорі сторони можуть самі домовитися про порядок і строки здійснення оплати за договором.

Перераховані відмінності в характері відносин, що виникають на підставі трудового або цивільно-правового договорів на виконання робіт або надання послуг, обумовлюють і відмінності умов, які включаються в зміст кожного з них. Так, в трудовому договорі вказуються трудові обов’язки працівника, обов’язки роботодавця, розмір і порядок виплати заробітної плати, робочий час і час відпочинку, порядок звільнення, дисциплінарна і матеріальна відповідальність і т.д. Цивільно-правовий договір містить умови щодо предмета договору, взаємних прав та обов’язків сторін, терміну виконання робіт (надання послуг), розміру та порядку оплати за договором, відповідальності сторін.

Це, безумовно, приблизний перелік і в кожній конкретній ситуації ті чи інші ознаки можуть проявлятися по-різному.

У той же час існування загрози того, що підприємство з метою мінімізації відрахувань до бюджету замість виплати зарплати буде виплачувати винагороду за цивільно-правовим договором, не може служити підставою для встановлення по відношенню до фізичних осіб – підприємців заборони працювати за трудовими договорами, трудові обов’язки за якими збігаються з видом підприємницької діяльності підприємця. При цьому податкові органи видами діяльності підприємця, на які слід поширити вказане обмеження, вважають види діяльності, зазначені в реєстраційній картці при держреєстрації (у загальносистемників), або в Свідоцтві про сплату єдиного податку (у єдиноподатників).

У той же час Мінпраці, наприклад, визнає, що працівник при бажанні може укладати з роботодавцем цивільно-правові договори на час свого перебування у відпустці, будь-яких обмежень для цього законодавство не встановлює (лист Мінпраці від 06.08.2004 р №18- 429).

Слід сказати, що до вступу в силу Податкового кодексу деякі фахівці висловлювали точку зору, що «перекваліфікація» цивільно-правових відносин в трудові повинна здійснюватися в судовому порядку. Але як бачимо, практика пішла іншим шляхом, і, схоже, вже з нього не зверне (див., Наприклад, постанову ВАСУ від 28.09.2010 р №К-22868/10). Тим більше що тепер у податківців з’явився додатковий, на їхню думку, аргумент – визначення самозайнятої особи, наведене в п.п. 14.1.226 Податкового кодексу. Відповідно до нього самозайнята особа – платник податку, який є фізичною особою – підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Тлумачити наведене припис слід з урахуванням вимог інших актів законодавства. Податковий кодекс не може встановлювати заборон на укладення самозайнятими особами трудових договорів. Це не сфера його регулювання. Він може тільки вказати на те, що якщо відносини фактично є трудовими, то положення Податкового кодексу щодо оподаткування доходу самозайнятої особи до здійснюваних в рамках таких відносин виплат не застосовуються. Саме з цього і слід виходити.

Таке тлумачення підтверджує і п.п. 14.1.222 Податкового кодексу, який передбачає, що для цілей Кодексу до роботодавця (тобто особи, яка несе обов’язок щодо нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету, нарахувань на фонд оплати праці) прирівнюється юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ чи представництво), постійне представництво нерезидента або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) дохід за виконання роботи та / або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором у разі, якщо буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими.

Іншими словами, якщо особа, наприклад, буде приходити на роботу о дев’ятій, йти о вісімнадцятій годині, підкорятися трудовому розпорядку і т.п., але при цьому виплачуються йому суми будуть оформлені як дохід від підприємницької діяльності, то порушення дійсно буде мати місце , податковий орган зможе кваліфікувати відносини як трудові, а здійснювані виплати як зарплату, на що він може вказати в акті перевірки. За результатами такої перевірки буде складено податкове повідомлення – рішення, в якому будуть визначені податкові зобов’язання платника податків.

Якщо ж, наприклад, особа з дев’яти до вісімнадцяти працює на підприємстві системним адміністратором, а потім по вихідним на замовлення того ж підприємства пише комп’ютерні програми, то в другому випадку відносини можуть бути оформлені за цивільно-правовим договором. І в цій частині це цілком може бути підприємницькою діяльністю.

До слова, на практиці також часто виникають питання про те, чи може фізособа в рамках своєї підприємницької діяльності здавати в оренду приміщення юрособі, яке до того ж є його роботодавцем. Будь-яких обмежень щодо таких операцій чинне законодавство не встановлює. Працюйте спокійно.

Також ви завжди можете отримати відповіді і на інші питання вашого бізнесу в рамках юридичного обслуговування нашою компанією.

Дата актуалізації статті – 2011р.

Консультації

20.10.2011

Якщо стаття була Вам корисна, Ви можете поділитися нею:

У Вас є питання або Ви готові домовитися про зустріч?

Ви можете задати питання через форму на сайті або зв'язатися з нами будь-яким зручним для Вас способом