Робота у вихідні, святкові та неробочі дні

Для початку слід розібратися з поняттями, тобто що КЗпП передбачає під вихідними, святковими та неробочими днями.

У той же час, потрібно враховувати, що законодавство України активно змінюється і гарантовано актуальну інформацію можна отримати тільки проконсультровавшісь у наших фахівців.

Вихідні

Відповідно до ст. 67 КЗпП при п’ятиденному робочому тижні працівникам надають два вихідних дні на тиждень, а при шестиденному робочому тижні – один вихідний день.

Тривалість робочого тижня встановлюється власником або уповноваженим ним органом спільно з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) з урахуванням специфіки роботи, думки трудового колективу і в окремих випадках за погодженням з місцевою радою народних депутатів (ст. 52 КЗпП). Шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем ​​встановлюється на тих підприємствах, в установах, організаціях, де за характером виробництва та умовами роботи встановлення п’ятиденного робочого тижня є недоцільним.

Загальним вихідним днем ​​є неділя. Другий вихідний день при п’ятиденному робочому тижні, якщо це не визначено законодавством, встановлюється графіком роботи підприємства, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації підприємства, і, як правило, має надаватися разом із загальним вихідним днем ​​(це може бути як субота, так і неділя ).

Виняток із загального правила передбачено КЗпП:

– При підсумованому обліку робочого часу (ст. 61 КЗпП);

– Для підприємств, де в загальний вихідний день робота не може бути перервана в зв’язку з необхідністю обслуговування населення (в магазинах, підприємствах побутового обслуговування, театри, музеї і т.д.), вихідні дні на яких встановлюються місцевими радами народних депутатів (ст. 68 КЗпП). Норми ст. 68 КЗпП застосовуються з урахуванням норм ст. 30 Закону про місцеве самоврядування, згідно з якими до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад входить встановлення зручного для населення режиму роботи підприємств комунального господарства, торгівлі та громадського харчування, побутового обслуговування, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад. Що стосується підприємств сфери обслуговування інших форм власності, то місцеві ради мають право встановлювати їх режим роботи (в тому числі і вихідні дні) тільки за погодженням з власниками таких підприємств (п.п. 4 п. «Б» ст. 30 Закону про місцеве самоврядування ). Аналогічні роз’яснення надано в листах Держкомпідприємництва від 10.11.2006 р №8104, від 26.03.2010 р №3753, від 29.09.2010 р №12296;

– Для безперервно діючих підприємствах, а також на вантажно-розвантажувальних роботах, пов’язаних з роботою транспорту, де вихідні дні надаються в різні дні тижня почергово кожній групі працівників згідно з графіком змінності, що затверджується керівником за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації підприємства (ст. 69 КЗпП).

Може бути і така ситуація, коли для окремих працівників підприємства вихідні дні, встановлені на підприємстві, не будуть вихідними. Так буде, якщо для деяких працівників застосовується підсумований облік робочого часу. На відміну від загального випадку, коли вихідні встановлюються в розрахунку на календарний тиждень, при підсумованому обліку робочого часу вихідні дні можуть чергуватися з робочими днями через різну кількість днів в залежності від графіка роботи підприємства або окремих працівників.

Звертаємо увагу: тривалість щотижневого безперервного відпочинку повинна бути не менше 42 годин (ст. 70 КЗпП).

Положення про встановлення вихідних днів закріплюється в розділі колективного договору підприємства «Режим робочого часу і відпочинку» і в Правилах внутрішнього трудового розпорядку.

Святкові і неробочі дні

Такі дні потрібно відрізняти від вихідних. Вихідні дні – це дні, в які працівник підприємства не працює відповідно до графіка роботи підприємства (або графіком змінності). А святкові і неробочі дні – це дні, протягом яких працівники не працюють на підставі ст. 73 КЗпП.

Перелік святкових та неробочих днів визначено ст. 73 КЗпП.

До святкових і неробочих днів відносяться: 1 січня – Новий рік:
7 січня – Різдво Христове;
8 березня – Міжнародний жіночий день;
1 і 2 травня – День міжнародної солідарності трудящих;
9 травня День Перемоги;
28 червня – День Конституції України;
24 серпня – День незалежності України;
один день (воскресенье) — Пасха (Великдень) (в 2012 году — 15 апреля);
один день (неділя) – Трійця (у 2012 році – 3 червня).

Крім того, за поданням релігійних громад інших (неправославних) конфесій, зареєстрованих в Україні, керівництво підприємств, установ, організацій надає особам, які сповідують відповідні релігії, до трьох днів відпочинку протягом року для святкування їх великих свят, але з відпрацюванням за ці дні .

Відповідно до ч. 4 ст. 67 КЗпП з метою створення сприятливих умов для використання святкових та неробочих днів, а також раціонального використання робочого часу Кабмін і не пізніше ніж за три місяці до таких днів може рекомендувати керівникам підприємств, установ і організацій перенести вихідні та робочі дні у порядку і на умовах, встановлених законодавством, для працівників, яким встановлено п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. Рекомендації не поширюються на органи Пенсійного фонду України, УДППЗ «Укрпошта», Державного казначейства та банківських установ. Так, згідно з розпорядженням КМУ від 15.11.2010 р №2130-р у 2011 році 8 березня (Міжнародний жіночий день) і 28 червня (День Конституції України) було рекомендовано перенести робочі дні з понеділка 7 березня на суботу 12 березня і з понеділка 27 червня – на суботу 25 червня.

З огляду на рекомендаційний характер таких переносів, керівники підприємств, установ, організацій вправі, але не зобов’язані переносити робочі дні згідно з розпорядженням КМУ. У разі якщо власник або уповноважений ним орган буде застосовувати рекомендації КМУ, не пізніш як за два місяці має видати наказ (розпорядження) про перенесення вихідних і робочих днів на підприємстві, в установі або організації, погоджений з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) .

У випадку, коли святковий або неробочий день збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний день після святкового або неробочого (ч. 3 ст. 67 КЗпП). Згідно з роз’ясненнями Мінсоцполітики (див. Лист від 23.08.2011 р №8515 / 0 / 14-11 / 13) у 2012 році за графіком п’ятиденного робочого тижня з вихідними днями в суботу та неділю вихідний день у неділю 1 січня має бути перенесений на понеділок 2 січня, вихідний день у суботу 7 січня – на понеділок 9 січня, вихідний день у неділю 15 квітня – на понеділок 16 квітня, вихідний день у неділю 3 червня – на понеділок 4 червня.

Особливості залучення до роботи у вихідні, святкові та неробочі дні

За загальним правилом робота у вихідні дні, встановлені для працівників, заборонена. Дане обмеження прямо передбачено ч. 1 ст. 71 КЗпП. Але, як завжди, з правил є винятки, які встановлює та ж стаття КЗпП. Так, у виняткових випадках, визначених ч. 2 ст. 71 КЗпП, окремі працівники можуть бути залучені до роботи в ці дні. До виняткових випадків відносяться:

1) запобігання або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотії, виробничих аварій і негайного усунення їх наслідків;
2) запобігання нещасним випадкам, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, загибелі або псування майна;
3) виконання невідкладних, наперед не передбачених робіт, від негайного виконання яких залежить у подальшому нормальна робота підприємства, установи, організації в цілому або їх окремих підрозділів;
4) виконання невідкладних вантажно-розвантажувальних робіт з метою запобігання або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення.
Залучення працівників до роботи у вихідні дні здійснюється тільки з дозволу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) і при наявності письмового наказу (розпорядження) керівника підприємства. При цьому в запиті роботодавця на отримання дозволу на залучення працівників до роботи у вихідний день повинні бути вказані їх чисельність, прізвища та посади (професії).

Навіть при настанні вищевказаних випадків і виконанні вищевказаних умов не можна залучати до роботи у вихідний день:

– Вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 3 років (ст. 176 КЗпП);
– Працівників молодше 18 років (ст. 192 КЗпП);
– Батьків, які виховують дітей віком до 3 років без матері (у тому числі в разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), опікунів і піклувальників, прийомних батьків (ст. 186 1 КЗпП).

Роботодавець також має враховувати норми ч. 3 ст. 13 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» від 16.12.93 р №3721-XII, згідно з якими залучення до роботи у вихідні дні громадян похилого віку можливе лише за їх згодою і за умови, що це не протипоказано їм за станом здоров’я.

У разі якщо роботодавець виконав всі приписи КЗпП щодо залучення працівників до роботи у вихідний день, працівник повинен виконати відповідний наказ власника. Відмова від його виконання може бути розцінений як порушення трудової дисципліни, за винятком випадків, коли робота, яка повинна виконуватися працівником в вихідний день, не передбачена трудовим договором.

У святкові і неробочі дні допускаються роботи, припинення яких неможливе в зв’язку з виробничо-технічних умов (на безперервно діючих підприємствах), а також роботи, викликані необхідністю обслуговування населення (ст. 73 КЗпП). Крім того, залучення працівників до виконання робіт в такі дні можливо і в перерахованих вище випадках, передбачених ст. 71 КЗпП.

Відзначимо, що окремий порядок залучення до роботи у вихідні, святкові та неробочі дні встановлено для держслужбовців ст. 20 Закону про держслужбу. Для виконання невідкладної і непередбаченої роботи державні службовці зобов’язані за розпорядженням керівника органу, в якому вони працюють, з’являтися на службу у вихідні, святкові та неробочі дні, робота в які компенсується відповідно до чинного трудового законодавства. При цьому узгодження з профспілкою не передбачено.

При виході працівника на роботу у вихідний або святковий день в табелі обліку використання робочого часу (типова форма №П-5, затверджена наказом №489) проставляється позначення «РВ» або «06» і зазначається кількість фактично відпрацьованих у цей день годин.

Компенсація за роботу у вихідні, святкові та неробочі дні

Відмінності є не тільки в самих поняттях «вихідні дні» і «святкові і неробочі дні», а й в компенсації роботи у такі дні.

Робота у вихідні дні компенсується одним із способів, передбачених ч. 1 ст. 72 КЗпП.

– Наданням іншого дня відпочинку
або

– В грошовій формі в подвійному розмірі. Яким способом буде компенсуватися робота у вихідний день, визначається угодою працівника і роботодавця. Застосування одного зі способів компенсації за роботу у вихідний день виключає необхідність застосування другого. Тобто в разі надання працівнику додаткового дня відпочинку за роботу у вихідний день оплата роботи в такий день проводиться як за звичайний робочий день. І навпаки, якщо робота у вихідний день оплачується в подвійному розмірі, передбаченому ст. 107 КЗпП, то додатковий день відпочинку працівнику не надається.

Спосіб компенсації роботи у вихідний день слід вказати в наказі про залучення працівників до роботи у вихідний день. У разі коли робота у вихідний день компенсується шляхом надання іншого дня відпочинку, конкретна дата повинна бути обговорена в наказі. Якщо ж у відповідному наказі інший день відпочинку конкретно не визначено, працівник не має права встановлювати його самостійно. Законодавчо не врегульовано питання термінів надання іншого вихідного дня. Згідно з роз’ясненнями Мінпраці (див. Лист від 29.12.2009 р №853 / 13 / 84-09) термін надання іншого вихідного дня встановлюється за згодою сторін. Ідеальний варіант – надати його в найбільш короткий проміжок часу після роботи у вихідний день, оскільки відбулося відступ від загальних правил про мінімальну тривалість щотижневого безперервного відпочинку, який повинен тривати 42 години. Разом з тим за згодою сторін трудового договору може бути прийнято рішення про приєднання іншого вихідного дня до відпустки.

У разі якщо робота у вихідний день компенсується в грошовій формі, то оплата проводиться за правилами, встановленими ст. 107 КЗпП, а саме:

– Відрядникам – за подвійними відрядними розцінками;
– Працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, – у розмірі подвійної годинної або денної ставки;
– Працівникам, які одержують місячний оклад, – у розмірі одинарної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота у вихідний день проводилася в межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота проводилася понад місячну норму.

Робота в святкові та неробочі дні також оплачується згідно зі ст. 107 КЗпП, тобто в подвійному розмірі. Оплата в даній сумі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день.

За бажанням працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може надаватися інший день відпочинку, який не оплачується і є вихідним днем. Причому такий день надається як додаткова компенсація, тобто оплата за роботу у святковий або неробочий день в будь-якому випадку проводиться в подвійному розмірі. Це підтверджує Мінпраці в листі від 29.12.2009 р №853 / 13 / 84-09.

Роботодавцю необхідно враховувати особливості оплати святкових і неробочих днів при підсумованому обліку робочого часу, на які звертала увагу Мінпраці у своєму листі від 15.06.2007 р №148 / 13 / 133-07. Так, при підсумованому обліку робочого часу робота у святкові та неробочі дні за графіком включає в норму робочого часу за обліковий період, установлену на підприємстві. Години роботи, що перевищують цю норму, вважаються понаднормові і оплачуються в подвійному розмірі. Таким чином, під час підрахунку надурочних годин фактично відпрацьовані години в святкові і неробочі дні понад установлену на підприємстві норму робочого часу за обліковий період не враховуються, так як вони вже оплачені в подвійному розмірі.

Слід зазначити, що в разі якщо працівник виходить на роботу у вихідний або святковий і неробочий день за власним бажанням, то роботу в такий день не компенсують.

Приклад 1. Для запобігання виробничої аварії до роботи у вихідний день (5 листопада – субота) був притягнутий електромонтер. Годинна ставка працівника – 25 грн. / Год. За графіком роботи електромонтер працює 8 годин на день. У вихідний день працівник відпрацював 8 годин.

Розглянемо дві ситуації, коли робота у вихідний день компенсується:
1) шляхом надання іншого дня відпочинку (11 листопада);
2) в грошовій формі.
У першому випадку робота у вихідний день оплачується в одинарному розмірі: 25 грн. / Год х 8 год = 200 грн.
Всього працівник відпрацював в листопаді 2011 року 176 годин (з урахуванням роботи у вихідний день і надання йому іншого дня відпочинку 11 листопада). Сума заробітної плати за місяць складе:
25 грн./ч х 176 ч = 4400 грн.
У другому випадку робота у вихідний день оплачується в подвійному розмірі годинної тарифної ставки:
25 грн./ч х 8 ч х 2 = 400 грн.
Виходить, що при компенсації роботи у вихідний день в грошовій формі зарплата працівника за листопад 2011 року становитиме:
25 грн./ч х 176 ч + 400 грн. = 4800 грн.

Приклад 2. Для усунення аварії на насосній станції слюсар був залучений до роботи у святковий день – 24 серпня 2011 року (День незалежності України). У святковий день працівник відпрацював 8 годин понад місячної норми робочого часу. Оклад працівника становить 3500 грн. Неоплачувану інший день відпочинку працівнику не надавався.

Оскільки працівник отримує місячний оклад і працював у святковий день понад встановлену місячну норму, робота в святковий день компенсується в розмірі подвійної годинної ставки понад оклад.
За графіком роботи підприємства в серпні 2011 року – 175 годин. Таким чином, годинна ставка становить: 3500 грн. : 175 ч = 20 грн. / Год.
Визначимо суму оплати за роботу в святковий день:
20 грн./ч х 8 ч х 2 = 320 грн.
Загальна сума заробітної плати працівника за серпень 2011 року становить:
3500 грн. + 320 грн. = 3820 грн.

Приклад 3. У зв’язку з необхідністю виконання невідкладних робіт водія залучили до роботи у святковий день – 24 серпня 2011 року (День незалежності України). На підприємстві ведеться підсумований облік робочого часу водіїв (обліковий період – квартал). 24 серпня 2011 року водій відпрацював 6 годин. Всього в серпні 2011 року працівник відпрацював 181 годину (з урахуванням відпрацьованих годин у святковий день). Годинна ставка працівника становить 20 грн. / Год.

Визначимо суму оплати за роботу у вихідний день: 20 грн. / Год х 6 ч х 2 – 240 грн.
Загальна сума зарплати за серпень 2011 року складе: 20 грн. / Год х 175 ч +240 грн. = 3740 грн.
Припустимо, що при підрахунку відпрацьованих працівником годин за обліковий період виявилося, що норма робочого часу перевищена на 13 годин, в тому числі на 6 годин, відпрацьованих у святковий день. Звертаємо увагу: в такому разі годинник роботи у святковий день (6 годин) під час підрахунку надурочних годин за обліковий період не враховуються, так як вони вже оплачені в подвійному розмірі. Таким чином, як понаднормові працівнику будуть оплачені тільки 7 годин (13 – 6). Про особливості оплати понаднормових годин читайте в статті «Понаднормова робота».

Дата актуалізації статті – 2011р.

Інші статті

27.10.2011

Якщо стаття була Вам корисна, Ви можете поділитися нею:

У Вас є питання або Ви готові домовитися про зустріч?

Ви можете задати питання через форму на сайті або зв'язатися з нами будь-яким зручним для Вас способом