Ненормований робочий день

На сьогоднішній день єдиним документом, що регулює порядок застосування ненормованого робочого дня, є Рекомендації №7.

Відповідно до п. 1 Рекомендацій №7 ненормований робочий день – це особливий режим робочого часу, який встановлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу. У разі потреби ця категорія працівників виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу. При цьому така робота не вважається понаднормової. Міра праці в цьому випадку визначається не тільки тривалістю робочого часу, але й колом обов’язків і обсягом виконаних робіт (навантаженням).

На осіб, які працюють на умовах ненормованого робочого дня, поширюється встановлений на підприємстві, в установі, організації режим робочого часу. У зв’язку з цим власник або уповноважений ним орган не має права систематично залучати працівників, які працюють за таким режимом, до роботи понад встановлену тривалість робочого часу.

Відзначимо, що чинним законодавством не передбачено затвердження в централізованому порядку переліків робіт, професій і посад працівників з ненормованим робочим днем. У той же час, як зазначено в п. 6 Рекомендацій №7, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади можуть затверджувати орієнтовні переліки робіт, професій і посад працівників з ненормованим робочим днем ​​за погодженням з відповідними галузевими профспілками.

У п. 5 Рекомендацій №7 наведено перелік категорії працівників, яким може встановлюватися ненормований робочий день. До них відносяться особи:

– Робота яких не піддається точному обліку в часі;
– Робочий час яких за характером праці поділяється на частини невизначеної тривалості (сільське господарство);
– Які розподіляють час для роботи на свій розсуд.

Як правило, ненормований робочий день на конкретному підприємстві для окремих категорій працівників встановлюється за взаємною домовленістю між роботодавцем і працівником.

Відповідно до п. 7 Рекомендацій №7 конкретний список професій і посад, щодо яких може застосовуватися ненормований робочий день, визначається колективним договором. Даний список може розширюватися або звужуватися в порівнянні з орієнтовним переліком, наведеним в галузевій угоді.

На додаток до колективного договору на підприємстві оформляється наказ, в якому зазначаються час, причини введення ненормованого робочого часу, а також посади, на які поширюється дія цього наказу.

Звертаємо увагу: ненормований робочий день не може бути встановлений для осіб, які працюють в режимі неповного робочого дня. При цьому для працівників, які працюють на умовах неповного робочого тижня, ненормований робочий день може застосовуватися. Це прямо передбачено п. 2 Рекомендацій №7.

При ненормований робочий день робочий час доцільно враховувати помісячно в днях.

Як компенсація за виконаний обсяг робіт, ступінь напруженості, складність і самостійність у роботі, необхідність періодичного виконання службових завдань понад встановлену тривалість робочого часу працівникам, які трудяться на умовах ненормованого робочого дня, надається щорічна додаткова відпустка тривалістю до 7 календарних днів (п. 2 ч. 1 ст. 8 Закону про відпустки, п. 3 Рекомендацій №7). Конкретна тривалість додаткової відпустки встановлюється колективним чи трудовим договором по кожному конкретному виду робіт, професій або посад. Оплата щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці здійснюється відповідно до Порядку №100.

У зв’язку з тим, що ненормований робочий день не застосовується для працівників, зайнятих на роботі з неповним робочим днем, такі працівники не можуть претендувати на щорічну додаткову відпустку у цій підставі. Працівники, яким встановлено неповний робочий час шляхом зменшення тривалості робочого тижня з одночасним зменшенням тривалості робочого дня, також не користуються правом на додаткову відпустку за особливий характер праці. Працівники, які працюють на умовах неповного робочого тижня, ми можемо претендувати на додаткову відпустку за особливий характер праці. Це підтверджує Мінпраці в листах від 07.05.2002 р №010-430, від 04.06.2007 р №174 / 13 / 116-07.

Слід зазначити, що при наявності декількох підстав для надання працівнику щорічної додаткової відпустки (підстави, передбачені ст. 7 і ч. 1 і 2 ст. 8 Закону про відпустки) такий працівник може скористатися тільки одним з них за своїм вибором. Виняток становлять окремі категорії працівників відповідно до Списку №1290-1 і Списком №1290-2, які мають право на щорічні додаткові відпустки за кількома підставами. У той же час зазначене обмеження не поширюється на інші види додаткових відпусток, можливість надання яких передбачена абзацом п’ятим п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону про відпустки.

Компенсація за особливий режим роботи в грошовій формі чинним законодавством не передбачена. Разом з тим за рішенням керівництва можуть встановлюватися доплати за особливий режим роботи. Можливість надання таких доплат необхідно передбачити в колективному договорі.

Дата актуалізації статті – 2011р.

Інші статті

27.10.2011

Якщо стаття була Вам корисна, Ви можете поділитися нею:

У Вас є питання або Ви готові домовитися про зустріч?

Ви можете задати питання через форму на сайті або зв'язатися з нами будь-яким зручним для Вас способом