Договір позички. Правила оформлення

Договір позики – договір, згідно з яким одна сторона безоплатно передає іншій стороні річ у користування. Важлива особливість цього договору – він є безоплатним.

Безкоштовність користування майном завжди привертає комерсантів, однак чи варто поспішати і погоджуватися на цю угоду, адже з позиції податкового обліку всі, що безкоштовно, часто виливається в дуже серйозну копієчку.

Сьогодні ми поговоримо про такі договори як з позиції користувача, так і з боку позикодавця.

ЮРИДИЧНІ І ОРГАНІЗАЦІЙНІ ПИТАННЯ

Суть і предмет договору
Правові основи договору позички встановлені главою 60 ЦКУ. Так, за договором позики (укр. – «Позички») одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов’язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку (ч. 1 ст. 827 ЦКУ). Річчю відповідно до ч. 1 ст. 779 Цивільного кодексу України є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов’язки.

Позикою часто називають передачу в тимчасове користування грошових коштів під зобов’язання повернення, однак це невірно. Такі правовідносини з позиції цивільного законодавства є договір позики (укр. – «Позики»), за яким відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦКУ одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Отже, якщо в борг беруться кошти, то це оформляється договором позики. За договором позики у тимчасове користування можна передати і річ, але така річ може бути тільки споживаної, так як вона визначається родовими ознаками. Після закінчення дії договору позики позичальник зобов’язується повернути річ такого ж роду, кількості і якості (а не саме ту річ, яку брав в борг). За договором позики, на відміну від договору позики, у тимчасове користування передається річ, яка визначена індивідуальними ознаками, і яка є неспоживна в процесі використання (піддається амортизації поступово протягом тривалого часу).

За своєю природою договір позики дуже схожий з договором оренди. І в тому і в іншому випадку одна сторона передає іншій стороні в користування річ на умовах повернення. При цьому договір оренди є обов’язково оплатним. А ось за договором позики користування є обов’язково безкоштовним. Однак, зверніть увагу, користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними (ч. 2 ст. 827 ЦКУ). Якщо сторони назвуть договір позикою, але при цьому встановлять плату за користування, то такий договір буде прирівняний до договору оренди.

У загальному випадку до договору позички застосовуються положення глави 58 ЦКУ «Найм (оренда)», про що прямо сказано в ч. 3 ст. 827 ЦКУ. І все ж певні правові відмінності між позикою і орендою є, і обумовлені вони, перш за все, більш широкими правами позикодавця, так як річ він передає в безкоштовне користування.

Форма договора

Договір позики між юридичними особами або між юридичною та фізичною особами обов’язково укладається у письмовій формі. У розділі 60 ЦКУ немає прямої вказівки, що в разі недодержання письмової форми договору позики вважається недійсним. У зв’язку з цим в таких випадках (договір укладений усно, і у сторін є претензії один до одного) необхідно керуватися загальними нормами, встановленими ст. 218 ЦКУ: заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

При передачі в безоплатне користування нерухомого майна або транспортних засобів встановлені додаткові вимоги щодо форми договору, про що трохи нижче.

Сторони в договорі

Сторонами за цим договором можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Однак тут потрібно враховувати істотне обмеження, встановлене ч. 2 ст. 829 ЦКУ: юридична особа, яка здійснює підприємницьку діяльність, не може передавати речі у безоплатне користування особі, яка є його засновником, учасником, керівником, членом її органу управління або контролю. Причому, на наш погляд, це обмеження стосується не тільки фізичних, а й юридичних осіб, якщо вони потрапляють в вищеперелічену категорію. Це обмеження спрямоване на виключення зловживань по безкоштовному користуванню річчю між пов’язаними особами.

Особа, яка здійснює управління майном, може бути позикодавцем за згодою власника (п. 2 ч. 1 ст. 829 ЦКУ). На підставі цієї норми підприємства і установи, які мають повноваження на управління майном (оперативне управління, повне господарське відання), що перебуває у державній або комунальній власності, мають право передавати таке майно в безоплатне користування, але тільки за згодою так званого власника (Фонду держмайна, органів , уповноважених ВР України і органами місцевого самоврядування, на управління таким майном).

Термін договору

З визначення договору позики слід, що річ передається в користування на певний термін. У той же час відповідно до ч. 1 ст. 831 ЦКУ, якщо сторони не встановили термін користування річчю, він визначається відповідно до мети користування нею.

Як бачимо, встановлення терміну користування річчю не є обов’язковою умовою договору, хоча, безумовно, в договорі бажано вказати термін його дії. Якщо термін користування річчю в договорі не зазначено і з мети використання речі не можна визначити дату закінчення його користування, вважається, що договір укладений на невизначений строк. У такому випадку слід керуватися ч. 3 ст. 763 гл. 58 ЦКУ, згідно з якою кожна зі сторін договору найму, укладеного на невизначений термін, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово повідомивши про це іншу сторону за один місяць, а в разі найму нерухомого майна – за три місяці. Договором або законом може бути встановлено інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений термін.

Крім того, в ч. 3 ст. 834 ЦКУ в ситуації, коли змінюється власник речі, переданої у позику на невизначений термін, сказано, що новий власник має право вимагати розірвання договору, про що користувач повинен бути повідомлений заздалегідь, у строк, що відповідає меті позички. Так, якщо в договорі вказана мета користування річчю (наприклад, позика інструменту для будівництва якогось об’єкта або виконання певного обсягу робіт, позика приміщення для проведення якогось заходу і т.п.) новий власник не може вимагати її повернення до того, як мета буде досягнута. Якщо, виходячи з мети позики, встановити певний термін користування річчю не представляється можливим, то новому власнику потрібно дотримати терміни попереднього письмового повідомлення, встановлені для орендних відносин ч. 3 ст. 763 гл. 58 ЦКУ (не пізніше ніж за один місяць, а в разі передачі в користування нерухомості – три місяці).

Розірвання договору та повернення речі

У загальному випадку договір позики припиняється, а річ підлягає поверненню після закінчення терміну дії договору позики. У той же час ЦКУ передбачає і підстави для дострокового розірвання договору, які наведені в ст. 834 ЦКУ.

Так, користувач має право повернути річ, передану йому в користування, в будь-який час до закінчення терміну договору. Якщо річ потребує особливого догляду або зберігання, користувач зобов’язаний повідомити ссудодателю про відмову від договору не пізніше ніж за сім днів до повернення речі.

Крім того, користувач має право вимагати розірвання договору та відшкодування завданих йому збитків у разі невиконання ссудодателем обов’язки про передачу речі в користування (ч. 1 ст. 830 ЦКУ).

Позикодавець має право вимагати розірвання договору і повернення йому речі в разі, якщо:

1) у зв’язку з непередбаченими обставинами річ стала потрібною йому самому;
2) користування річчю не відповідає її призначенню та умовам договору;
3) річ самочинно передана у користування іншій особі. Згідно п. 2 ч. 2 ст. 833 ЦКУ користувач зобов’язаний користуватися річчю особисто, якщо інше не встановлено договором;
4) в результаті недбалого поводження з річчю вона може бути знищена або пошкоджена.

Як бачимо, користувач ніяк не захищений законодавством від дострокового повернення речі, адже під будь-яким приводом виникнення непередбачених обставин ссудодатель може зажадати повернути йому річ. Цей момент – ложка дьогтю в бочці меду по безкоштовному користуванню річчю.

Після закінчення терміну дії договору користувач зобов’язаний повернути річ у тому самому стані, в якому вона була на момент її передачі (п. 3 ч. 2 ст. 833 ЦКУ). Якщо після припинення договору користувач не повертає річ, позичкодавець має право вимагати її примусового повернення, а також відшкодування завданих збитків (ч. 1 ст. 836 ЦКУ).

НЮАНСИ ПОЗИКИ ОКРЕМИХ РЕЧЕЙ

Особливості позики будівлі або його частини

Форма договору. Згідно ч. 3 ст. 828 ЦКУ договір позики будівлі, іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у формі, яка визначена ст. 793 ЦКУ для оренди такого майна. Це означає, що договір позики такого майна полягає в простій письмовій формі, а якщо термін договору становить три роки і більше, то він підлягає нотаріальному посвідченню.

Плата за землю. При користуванні нерухомим майном (особливо окремо стоїть будівлею або спорудою) виникає питання, хто повинен вносити плату за земельну ділянку, що знаходиться під такою нерухомістю. Якщо це повинен робити власник землі (або землекористувач), який виступає за договором позикодавцем, то чи можна зобов’язати користувача відшкодовувати понесені ним витрати по платі за землю? Розберемося в цьому питанні.

Платниками земельного податку до бюджету у встановлених розмірах на загальних підставах є власники земельних ділянок та землекористувачі, яким земельні ділянки передані у власність або надані в користування, що підтверджується відповідними держактами. За землі державної і комунальної власності, передані в оренду, в бюджет вноситься орендна плата. При передачі в позику нерухомого майна єдино можливим способом покласти витрати по платі за землю на користувача, на наш погляд, є оформлення договору оренди (суборенди) земельної ділянки, що знаходиться під такою нерухомістю. Якщо такий окремий договір не буде укладено, то витрати по платі за землю буде нести ссудодатель.

Встановити в договорі позики обов’язок користувача з відшкодування податку на землю (орендної плати за земельну ділянку), на наш погляд, не можна. Це пояснюється тим, що плата за користування земельною ділянкою, яка перебуває під нерухомістю, входить до складу плати за користування будівлею (його частиною), яка справляється з наймача (ст. 797 ЦКУ). Отже, якщо в договорі позики встановити таку плату, то користування нерухомістю стане платним, а це суперечить суті договору позички.

Крім того, підприємствам, установам і організаціям, які користуються пільгою по платі за землю, слід знати, що при передачі будівлі (його частини) у користування за договором позички, вони втрачають таку пільгу в частині земельної ділянки, зайнятої під таким будинком (його частиною) . Таке правило встановлено останнім абзацом ст. 12 Закону №2535, яке свідчить, що якщо підприємства, установи та організації, які користуються пільгами щодо земельного податку, мають у підпорядкуванні госпрозрахункові підприємства або здають в користування (оренду) земельні ділянки, окремі будівлі або їх частини, податок на земельні ділянки, зайняті цими госпрозрахунковими підприємствами або будівлями (їх частинами), переданими в тимчасове користування, сплачується у встановлених розмірах на загальних підставах. Визначення розмірів земельних ділянок під будівлями (їх частиною) і прибудинкових територій відноситься до компетенції підрозділів землевпорядних органів. У зв’язку з цим, як роз’яснюють податківці, довідки про грошову оцінку земельних ділянок (їх частин, що відповідають площі приміщень) надають державні органи земельних ресурсів на місцях.

Оплата комунальних послуг. Договір позички передбачає безкоштовне користування самою річчю, переданою у тимчасове користування, але не встановлює правило і про безкоштовну експлуатації цієї речі. Такі експлуатаційні витрати (оплата послуг ЖЕКу, послуги тепло-, водопостачання, електроенергії, міського телефонного зв’язку і т.п.) покладаються на користувача. В даному випадку сторони договору повинні діяти так само, як і при оренді будівлі (його частини), тобто укладати при необхідності окремі договори з комунальними службами, встановлювати лічильники, визначати в договорі порядок оплати таких послуг (безпосередньо комунальним службам або шляхом відшкодування понесених витрат ссудодателю). Умова про відшкодування витрат по експлуатації об’єкта позики не суперечить суті даного договору, так як такі витрати не входять в плату за користування таким об’єктом.

Особливості позики транспортних засобів

Форма договору. Згідно ч. 4 ст. 828 ЦКУ договір позички транспортного засобу, в якому хоча б однією стороною є фізична особа, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. При укладанні договорів позики з приватним підприємцем ця вимога не потрібно враховувати, так як воно поширюється тільки на звичайних фізичних осіб, які не є суб’єктами підприємницької діяльності (про це, зокрема, йдеться в постанові ВГСУ від 14.09.06 р по справі №41 / 102).

При передачі транспортного засобу в управління іншій юридичній або фізичній особі необхідно оформити в ДАІ тимчасовий реєстраційний талон, який видається на термін, зазначений у поданій заяві, і який, як правило, визначається датою закінчення дії договору позики.

Страхування транспортного засобу. Витрати зі страхування транспортного засобу, як правило, несе його власник. Однак згідно з ч. 2 ст. 771 гл. 58 ЦКУ договором або законом може бути встановлений обов’язок наймача укласти договір страхування речі, яка передана в найм. Ця норма не суперечить положенням ЦКУ, які регулюють правовідносини за договором позики, тому сторони самі в договорі має право визначити, хто буде нести такі витрати.

Наша компанія завжди готова допомогти вам в складанні або перевірці договору .

Дата актуалізації статті – 2012р.

Інші статті

27.07.2012

Якщо стаття була Вам корисна, Ви можете поділитися нею:

У Вас є питання або Ви готові домовитися про зустріч?

Ви можете задати питання через форму на сайті або зв'язатися з нами будь-яким зручним для Вас способом